У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем:
Міський.
Міський Вадим Васильович (нар. 19 листопада 1990, м. Чернівці) — український громадський діяч, фахівець у галузі адвокації[1] та медіа, журналіст. Секретар Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України. Лауреат Премії Кабінету Міністрів за особливі досягнення молоді у розбудові України та Премії ім. І. Франка у галузі інформаційної діяльності.
Очолює Раду з питань свободи слова та захисту журналістів при Президентові України.[2]
Життєпис
Має ступінь магістра спеціальностей «Прикладна математика» та «Державна служба», які здобув у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича. Один з переможців Всеукраїнської олімпіади з європейської інтеграції, 2013.[3] Випускник Internationale Akademie für Führungskräfte (Гуммерсбах, Німеччина) за напрямом «Стратегічне планування», Міжнародної літньої школи медіа права,[4] Програми стажування у Верховній Раді України та центральних органах виконавчої влади 2012—2013 рр., а також спеціалізованої програми «Корпоративний директор» від Професійної асоціації корпоративного управління та Міжнародної фінансової корпорації.[5]
У 2013—2014 рр. координував роботу регіональної мережі Громадського руху ЧЕСНО (ГО «Центр UA»), а до того — регіональну платформу руху ЧЕСНО в Чернівецькій області.
З 2014 року обіймав керівні посади в Реанімаційному пакеті реформ — українській коаліції громадських організацій та аналітичних центрів, що об'єдналися заради просування та контролю за здійсненням реформ. Під керівництвом Вадима Міського відбувалася розробка Дорожньої карти реформ РПР[6] у більш ніж 20 напрямах державної політики, а також підготовка регулярних оглядів «Реформи під мікроскопом».[7] Керував відділом адвокації та координував діяльність експертних груп РПР, а також був членом Ради РПР. Нині є головним експертом з питань медіареформи у Реанімаційному пакеті реформ.[8]
З 2015 року член Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», обраний від громадських організацій у сфері захисту прав дітей та молоді.[9] Після створення НСТУ в 2017 році обраний Секретарем Наглядової ради компанії.[10] Автор публікацій про завдання та перебіг реформи державних телерадіокомпаній у суспільне мовлення.[11] Напочатку 2018 року запропонував нову модель фінансування Суспільного мовлення в Україні,[12][13] котра була підтримана міжнародними інституціями[14][15][16] та експертами[17] та має на меті забезпечити сталість фінансування мовника, що є однією із засадничих передумов його програмної незалежності:
|
Нова модель фінансування Суспільного мовлення має на меті зменшити дискрецію Уряду і Парламенту при розрахунках обсягу щорічного фінансування НСТУ і передбачає виокремлення надходжень від рентної плати за користування радіочастотним ресурсом у спецфонд Держбюджету України та цільове спрямування їх на фінансову підтримку НСТУ.[13]
|
|
У 2021 році повторно обраний членом Наглядової ради Суспільного мовлення на п'ятирічний термін, його кандидатуру номінував Пласт (Національна скаутська організація України) та підтримали низка громадських об'єднань.[18]
З лютого 2018 року є програмним директором ГО «Детектор медіа» — українського аналітичного центру та однойменної групи онлайн-видань, що спеціалізуються на проблемах медіа, інформаційної політики, медіаграмотності та протидії пропаганді.[19]
Громадська діяльність
Очолює Раду з питань свободи слова та захисту журналістів при Президентові України з 6 листопада 2019 року.[2]
Координатор Медіаруху «Медіа за усвідомлення вибір».[20]
З 2018 року є головним експертом групи з медіареформи в Реанімаційному пакеті реформ.[8]
В 2018—2019 роках був членом Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна—ЄС[21] — одного із чотирьох органів Асоціації Україна—ЄС, котрий об'єднує представників громадянського суспільства України та членів Європейського соціально-економічного комітету з метою забезпечення належної ролі громадськості у процесі виконання Угоди про асоціацію.
У 2013 став співзасновником і з того часу очолює громадську організацію «Лабораторія демократичних трансформацій» (м. Чернівці), яка веде діяльність у таких напрямах: становлення прозорого, відкритого та підзвітного врядування в Україні через впровадження антикорупційних інструментів, участі громадян в прийнятті рішень; підвищення обізнаності виборців задля усвідомленого та вільного голосування; підтримка свободи слова та розвитку суспільного мовлення.[22]
Журналістська діяльність
Під час Революції Гідності був редактором фейсбук-медіа «Євромайдан» — онлайн-спільноти, що об'єднала понад 250 тис. підписників та висвітлювала усі події Євромайдану.[23]
Колонки Вадима Міського виходили у виданнях Українська правда,[24] Дзеркало тижня,[25] Новое время,[26] Детектор медіа[27] та інших.
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну у 2022 році Вадим Міський запустив низку медіапроектів щодо розвінчування російської дезінформації:
- у перші дні вторгнення на Українському радіо почала виходити його щоденна радіопередача-подкаст «Русскій фейк, іді на***!». У кожному випуску звучать спростування свіжих російських фейків та маніпуляцій та поради з інформаційної гігієни, медіаграмотності та безпеки в онлайн-просторі. У вересні 2022 року передача здобула премію «Слушно» в категорії «Найкраще журналістське розслідування».[28][29]
- телепроект «Анатомия фейка» стартував у ефірі європейського російськомовного супутникового телеканалу «Новый мир» у квітні 2022 року. Програма, що виходить по вівторках у вечірньому праймі, виробляється у співпраці з ГО «Детектор медіа». Автор проекту зазначав, що «якщо за уми росіян у Росії боротися практично беззмістовно, то за уми російськомовних європейців — це критично необхідно, ажде лише в одній Німеччині — до трьох мільйонів російськомовних жителів, і російська дезінформація не шкодує ресурсів для роботи з ними, що, відповідно, позначається на політиці».[30]
- щотижневі англомовні відеодайджести спростувань російської дезінформації, які поширюються для іноземної аудиторії медійників та виробляються «Детектором медіа» у партнерстві з медіацентром «Україна».[31]
Відзнаки
У 2018 році Вадиму Міському присуджено Премію Кабінету Міністрів за особливі досягнення молоді у розбудові України.[32]
У 2021 році присуджено Премію ім. Івана Франка у галузі інформаційної діяльності.[33]
У 2022 році здобув українську професійну аудіопремію «Слушно» у номінації «Найкраще журналістське розслідування» за радіопередачу «Русскій фейк, іді на***!», присвячену розвінчуванню російської дезінформації та розвитку навичок критичного мислення слухачів. Передача виходить щоденно у ефірі Українського радіо та на подкастингових платформах із перших днів великої війни.[28][29]
Примітки
Посилання
Публікації Вадима Міського:
- V. Velch, V. Miskyi. White Paper: Russian Disinformation and the COVID-19 Pandemic [Архівовано 20 січня 2021 у Wayback Machine.]. — Rainey Center, 2020. — 16 p.
- С. Остапа, В. Міський, І. Розкладай. Суспільне мовлення в Україні: історія створення та виклики [Архівовано 10 листопада 2019 у Wayback Machine.]. — Київ: ТОВ «Друкарня Віол», 2018. — 156 с. Іл.
- Міський В. Нова модель фінансування Суспільного мовлення в Україні: як забезпечити бюджетну стабільність НСТУ [Архівовано 12 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Детектор медіа, 2018.
- Міський В. В руках Нацради історичний шанс: добудувати мережі реформованого Українського радіо [Архівовано 27 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Детектор медіа, 2018.
- Реформи під мікроскопом (станом на квітень 2017 р.) [Архівовано 27 січня 2018 у Wayback Machine.] / За ред. Міського В. В., — Київ: Софія-А, 2017. — 132 с. Іл. — ISBN 978617-7031-58-0.
- Дорожня карта реформ (вересень 2016 — грудень 2017 рр.) [Архівовано 12 липня 2018 у Wayback Machine.] / За ред. Міського В. В., — Київ, 2016. — 72 с. Іл. — ISBN 978-617-652-159-4.
- Реформи під мікроскопом: 2015 рік [Архівовано 13 червня 2018 у Wayback Machine.] / За ред. Міського В. В., Галушки О. М., — Київ, 2016. — 88 с. — ISBN 978-617-7105-27-4.
- Міський В. В. Канали, яким можна довіряти: запізніла на 26 років реформа нарешті зрушила [Архівовано 24 травня 2018 у Wayback Machine.] // Українська правда. Життя, 2017.
- Міський В. В. В обіймах багатоголової гідри, або Як врятувати новий Верховний Суд [Архівовано 27 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Дзеркало тижня: газета. — № 34 (330) 16 вересня 2017 р.
- Міський В. В. Реформаторські підсумки 2016 року: коли чекати «точки неповернення»? [Архівовано 27 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Дзеркало тижня: газета. — № 50 (296) 29 грудня 2016 р. — С. 2.
- Міський В. Як створити успішне суспільне мовлення: досвід Литви [Архівовано 28 березня 2019 у Wayback Machine.] // Новое время, 2016.
- Міський В. Мережа радіоточок може зникнути вже у 2016 році [Архівовано 20 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Суспільне. Детектор медіа, 2015.
- Міський В. Бій за суспільне мовлення [Архівовано 27 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Українська правда. Життя, 2015.
