PROFILPELAJAR.COM

Мірза Галіб
Мірза Галіб
Ім'я при народженні	Мірза Асадула Баіг-хан
Псевдо	Асад
Народився	27 грудня 1797; Kala Mahald, Аґра
Помер	15 лютого 1869 (71 рік); Kala Kasim Khand, Старе Делі, Делі, Британська Індія, Британська імперія або Делі, Британська Індія, Британська імперія
Країна	Імперія Великих Моголів; Британська Індія
Місце проживання	Ghalib ki Havelid; Kala Kasim Khand; Старе Делі
Діяльність	поет
Відомі учні	родичі =
Знання мов	перська, урду і арабська
Жанр	газель
Титул	Мурза
Конфесія	іслам
Батько	Мірза Абдула Баіг-хан
Мати	Іззат-ун-ніса Бегум
У шлюбі з	Умрао Бегум
Діти	7 дітей
	; Висловлювання у Вікіцитатах; Медіафайли у Вікісховищі;

Мірза Галіб (*27 грудня 1797 —15 лютого 1869) — урдумовний та перськомовний поет та письменник часів остаточної загибелі династії Великих Моголів.

Життєпис

Походив зі знатної тюркської родини. Син Мірзи Абдули Баіг-хана, сановника нізамів Хайдарабада. При народжені отримав ім'я Мірза Асадула Баіг-хан. У 1803 році втратив батька, який загинув у битві при Алварі (Раджастхан). Малий Мірза Асадула виховувався своїм дядьком. У 1810 році одружується й переїздить до Делі. Тут завершив освіту, зокрема вивчив перську та арабську мови, вивявив хист до складання віршів. Завдяки своєму таланту поета у потрапив до двору номінального володаря з Великих Моголів. У 1850 році падишах Бахадур Шах Зафар надав Галібу аристократичні титули дабір-уль-мульк та наджим-уд-даула, а також стає придворним істориком. У 1854 році стає насавником падишаха у поезії, а у 1856 році призначається вчителем шах-заде Фахр-ал-Діна. У 1857 році Мірза Галіб пережив Сипайське повстання, загибель свого учня та значної частини родини Бахадур Шах Зафара.

Втім Мірза Галіб залишився у Делі, продовжуючи займатися творчістю. Водночас намагався виклопотати пенсію в британського уряду (як придворний аристократ Моголів), проте марно. Наприкінці життя отримав покровительство від наваба Рампура.

Творчість

Галіб був не тільки поетом, однаково успішно писав на фарсі та урду, але і вченим, не поривав з реальною дійсністю і підтримував авторитет справжнього знання. Так, в «Рецензії на Аїн-і Акбарі» Абу-л-Фазла він закликає не відвертатися від проблем реального буття, жити днем сьогоднішнім, а не «торішнім календарем» і висловлює захоплення перед силою людського розуму, чудесами науки і техніки, що перетворюють енергію води і вітру.

Література

Галіба називають «останнім поетом Середньовіччя і першим поетом Нового часу». Поезія Мірзи Галіба формувалася в руслі придворно-аристократичної традиції та персомовної літератури Індії. Пройшовши прекрасну школу на фарсі (більшість створеного ним написано цією мовою), Галіб водночас звертався і до урду. З часом його творчість вийшла за рамки звичних мотивів офіційної літератури, насичуючись загальноіндійською проблематикою. Звернувшись до урду, Галіб розширив ідейно-тематичне коло і палітру своєї поезії.

В його віршах відображена невпинна робота думки, яка прагне проникнути у «сутність речей», «країну сенсу», вловити найтонші відтінки почуттів. Художній світ поета суперечливий: тут і плач по «доброму старому часу», і жага змін, готовність скуштувати радості швидкоплинного життя і засудження бездумної благодушності; критика догматів релігії й дяка їм.

З усіх жанрів Мірза Галіб особливо полюбляв працювати в жанрі газелі.

Також значущими є прозові праці — «Мехрі Німруз» («Полуденне сонце») та «Дастанбу», що містить опис Сипайського повстання 1857 року.

Епістолярна спадщина Мірзи Галіба стали внеском у розвиток прози урду.

Джерела

Dalrymple, William: The Last Mughal, London: Bloomsbury, 2006

Посилання

Галіб // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 338. — ISBN 966-692-578-8.