PROFILPELAJAR.COM

Авраам Мойсейович Мілецький
Авраам Мойсейович Мілецький
Народження	10 березня 1918 Київ, УНР
Смерть	16 червня 2004 (86 років) Ашкелон, Південний округ, Ізраїль
Національність	єврей
Країна; (підданство)	СРСР; Ізраїль
Навчання	Київський національний університет будівництва і архітектури
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Київ, Торгау, Харків
Найважливіші споруди	Палац піонерів і школярів (1967)
Нагороди	Державна премія СРСР (1967)

Авраа́м Мойсе́йович Міле́цький (нар. 10 березня 1918, Київ — пом. 16 червня 2004, Ашкелон, Ізраїль) — український архітектор, член спілки архітекторів СРСР, почесний член Академії архітектури України, доцент Київського державного художнього інституту, лауреат Державної премії СРСР за будівництво Палацу піонерів і школярів (1967). Один з найважливіших архітекторів Києва другої половини XX століття. Пропонент нео-модернізму.

Біографія

Народився 10 березня 1918 у Києві. Навчався у Київській школі номер 79. У 1941 році здобув вищу освіту у Київському інженерно-будівельному інституті, навчався у Йосипа Каракіса, керівником диплому у Мілецького був Володимир Заболотний. Батько помер у 1934 році, мати і бабуся загинули в Бабиному Яру.

Протягом 1941–1945 брав участь у Другій світовій війні. Після навчання в московській воєнно-інженерній академії, брав участь у воєнних діях як військовий технік другого рангу, а потім — заступник командира саперної роти.

У 1946 році почав працювати в Управлінні державних архітектурних майстерень в майстерні Анатолія Добровольського. З 1950 року працював головним архітектором проєктів, а з 1979 — керівником архітектурної майстерні № 11 ГУ «Київпроект». Протягом 1985–1989 років працював на посаді головного архітектора проєктів майстерень № 6 ГУ «Київпроект».

Автор книг "Парк-музей 'Древний Киев' " і «Наплывы памяти».

Був близьким другом письменника Віктора Некрасова.^[1]

Через антисемітську кампанію і блокування реалізації проєктів емігрував у 1991 році в Ізраїль і помер у Ашкелоні 16 червня 2004 року.^[1]

Основні роботи^[2]

Монумент на місці зустрічі радянських та американських військ у Торгау на Ельбі, Німеччина, (1945);
Ремісниче училище на Подолі (Кирилівська, 9) у Києві у співавторстві з Олександром Малиновським (1952);
Зала Президії ЦК КП України. Автори — Анатолій Добровольський, Авраам Мілецький;
Парк Вічної Слави воїнам Великої Вітчизняної війни з обеліском Невідомому солдату у Києві (1957);
«Готель Москва» у Києві (теперішня назва — готель «Україна») (1961) у співавторстві;
Комплексна забудова автодороги Київ—Харків—Ростов-на-Дону (1954);
Автовокзал у Харкові у співавторстві з А. Крикіним ;
Пам'ятник у Ново-Петрівцях на честь форсування Дніпра у 1943 році;
Центральний автовокзал у Києві (1957—1961) у співавторстві з Едуардом Більським художниками-монументалістами Адою Рибачук і Мельниченко Володимиром;
Палац піонерів і школярів у Києві(1959—1963) у співавторстві з Едуардом Більським, художниками-монументалістами Адою Рибачук і Мельниченко Володимиром. За проєкт отримав державну премію СРСР у 1967 році;
Комплекс споруд Київського крематорію на Байковому кладовищі (1967—1982) у співавторстві з художниками-монументалістами Адою Рибачук і Мельниченко Володимиром;
Поліклініка Спілки письменників України у Києві на Рейтарській вулиці (1986);
Готель «Салют» на площі Слави у Києві (1984) у співавторстві з Н. Слогоцькою, і Валентиною Шевченко;
Інженерно-лабораторний корпус Міністерства дорожного будівництва УРСР у Києві, у співавторстві з архітектором Н. І. Слогоцькою, інженерами А. Прицкером, Л. Резницькою, Д. Чужим та ін., (1971);
Лінійний дорожньо-експлуатаційний вузол на Теремках (1973);
Історико-археологічний та архітектурний комплекс парк-музей «Древній Київ» (1967—1989);
Проєкт реконструкції забудови урочищ Гончарі-Кожум'яки (1980-ті);
Реконструкція Андріївського узвозу, Київ (1982);
Проєкт пам'ятника філософу Григорію Сковороді на Контрактовій площі (не реалізовано, встановлено інший пам'ятник)
Пам'ятник поету Павлу Тичині;
Пейзажна алея

Відгуки про архітектора

За словами Миколи Дьоміна спадщина Авраама Мілецького є визначальною для післявоєнної радянської архітектури Києва.

Несправедливо, на мій погляд, ці об'єкти не віднесені до сих пір до пам'ятників архітектури, хоча, безумовно, є пам'ятками архітектури своєї епохи.^[3]

Конкурсні проєкти

Пам'ятник в Бабиному Яру, перший і другий тури (1967)
Музей Леніна в Києві (1980)

Галерея робіт

Монумент на місці зустрічі радянських та американських військ у Торгау
Готель «Україна» у Києві (колишній готель «Москва»)
будівля Укравтодору у Києві
будівля УкрДорЗв'язку у Києві
Готель «Салют» у Києві

Примітки

↑ ^а ^б Милецкий, Авраам (1997). Наплывы памяти (Русский) . Иерусалим: Филобиблон.
↑ Ерофалов, Борис (2010). Архитектура Советского Киева (Русский) . Киев.
↑ Киев: гений места. Радио Свобода (рос.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 21 листопада 2019.

Література

Berkovich, Gary. Reclaiming a History. Jewish Architects in Imperial Russia and the USSR. Volume 4. Modernized Socialist Realism: 1955–1991. Weimar und Rostock: Grunberg Verlag. 2022. С. 104. ISBN 978-3-933713-65-0.