Мізері Світлана Миколаївна

Мізері Світлана Миколаївна
Народилася4 вересня 1933(1933-09-04) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла10 жовтня 2021(2021-10-10) (88 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняВаганьковське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьакторка Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materШкола-студія МХАТ Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладМосковський академічний театр імені Володимира Маяковського Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зКваша Ігор Володимирович Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден Пошани (Російська Федерація) Орден Дружби (Російська Федерація) медаль «У пам’ять 850-річчя Москви»
Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР Державна премія СРСР
IMDbID 8271282 Редагувати інформацію у Вікіданих

Світлана Миколаївна Мізері (4 вересня 1933, Москва — 10 жовтня 2021, там само) — радянська і російська актриса театру і кіно, режисер. Народна артистка РРФСР (1980)[1].

Біографія

Світлана Мізері народилася в Москві; в 1955 році закінчила Школу-студію МХАТ (курс Олександра Карева)[2]. У тому ж році була прийнята до трупи Художнього театру, де дебютувала в ролі Наді в горьківських «Ворогах», але вже в 1956-му році перейшла у щойно створений «Современник» і протягом декількох років була однією з провідних актрис театру, стала, зокрема, першою виконавицею ролі Вероніки в п'єсі Віктора Розова «Вічно живі».

У 1959 році Світлана Мізері перейшла до Театру імені Володимира Маяковського, де служила до 1980 року.

Серед найкращих ролей, зіграних Світланою Мізері на цій сцені, — Валя в «Іркутській історії» Олексія Арбузова, Людмила в п'єсі Сергія Найдьонова «Діти Ванюшина», Стелла в «Трамваї „Бажання“» Теннессі Вільямса. У 1980—1990 роках виступала на сцені Театру імені О. С. Пушкіна.

У 1990 році Світлана Мізері перейшла до театру «Сопричастность», в якому служить й досі. Поставила вистави «Поросятко Кнока» (2006) і «Провінціалка» (2009)[3]. Зіграла близько 50 ролей.

Родина

Творчість

Ролі в театрі

Режисерські роботи (в театрі «Сопричастность»)

  • 2006 — «Порося Кнока або історія доброї скарбнички» М. О. Ворфоломеева
  • 2009 — «Провінціалка» І. С. Тургенєва
  • 2011 — «Блідий край небес» У. Хенлі (англ.)
  • 2012 — «Дівчинка, де ти живеш?» М. М. Рощина

Фільмографія

  • 1965 — Під каштанами Праги — Божена
  • 1976 — готель Червона — Дама
  • 1979 — Інтерв'ю в Буенос-Айресі — Березня
  • 1987 — Мегре у міністра — Дружина Пуана
  • 1988 — Об'єктивні обставини — Постнікова

Дубляж фільмів

Нагороди та премії

  • заслужена артистка РРФСР (6.3.1972)
  • народна артистка РРФСР (23.1.1980)
  • Державна премія СРСР (1977) — за виконання ролі Марти у виставі «Venceremos!» Г. А. Боровика
  • Державна премія Російської РФСР імені К. С. Станіславського (1972) — за виконання головної ролі у виставі «Марія» А. Д. Салинського
  • премія мерії Москви (2001) — за виконання ролі Матері у виставі «Криваве весілля» Ф. Г. Лорки
  • премія «Золота ліра»
  • премія газети «Московський комсомолець» (2009) — за виконання ролі Моллі Іган у виставі «Білі троянди, рожеві слони» У. Гібсона
  • диплом VI Міжнародного форуму «Золотий Витязь» — за виконання ролі Реджини у виставі «Королева-мати» М. Сантанеллі
  • орден Дружби (6.2.2009)[5]
  • медалі

Примітки

  1. ↑ Церемонія вручення театральної премії «Золота ліра». Архів оригіналу за 21 лютого 2009. Процитовано 4 квітня 2019.
  2. ↑ Школа-студия МХАТ: 1950—1959. Архів оригіналу за 7 січня 2016. Процитовано 4 квітня 2019.
  3. ↑ Светлана Мизери — актриса, сильная духом. Архів оригіналу за 23 лютого 2017. Процитовано 25 березня 2020.
  4. ↑ (перша виконавиця ролі Вероніки)
  5. ↑ Указ Президента Російської Федерації від 6 лютого 2009 року № 134 «Про нагородження державними нагородами Російської Федерації». Архів оригіналу за 5 вересня 2017. Процитовано 4 квітня 2019.

Посилання