Муса Мамут народився в селі Узунджи в родині пастуха Яг'ї Мамута. Під час депортації кримських татар радянською владою у травні 1944 року родину Мамутів було примусово перевезено до 6-го відділу колгоспу «Баяут» Мірзачульського районуТашкентської області. В перші ж роки депортації від голоду загинули двоє молодших братів та обидві сестри Муси. Через безвихідь хлопець вже у 13-річному віці почав працювати вантажником на пункті прийому бавовни, де нерідко піддавався побиттям, часом аж до втрати свідомості.
10 січня1956 року, маючи всього 4 класи освіти, Муса Мамут вступив до училища механізації сільського господарства. Після закінчення першого курсу йому було присвоєно кваліфікацію тракториста-машиніста. після закінчення працював трактористом в радгоспі. 1958 року, після одруження з Зекіє Абдуллаєвою, переїхав до міста Янгіюль (Ташкентська область), де спочатку працював слюсарем, а згодом — техніком в Управлінні групи міжрайонних каналів правого берега річки Чирчик.
У квітні 1975 року Муса Мамут разом з родиною повернувся до Криму, де придбав будинок у селі Донське. Але у нотаріальному оформленні угоди чоловікові було відмовлено, а згодом проти нього та його родини порушено кримінальну справу через порушення паспортного режиму. 23 квітня1976 року Мусу Мамута було заарештовано. 13 травня Сімферопольський районний суд приговорив його до двох років ув'язнення в таборі загального режиму, а дружину — до двох років умовно. Відбував покарання у місті Кременчук, що на Полтавщині.
Декілька місяців по тому був умовно звільнений за сумлінну працю, направлений на вільне поселення та закріплений за БМУ «Нафтобуд». 18 липня1977 року був достроково звільнений та повернувся до власної родини у Донському, проте кримська влада, як і раніше, відмовляла йому у прописці вимагала, аби родина Мамутів залишила межі Кримського півострова. Численні скарги до вищих інстанцій, в тому числі до ЦК КПРС та уряду, не дали жодних результатів.
20 червня1978 року проти Муси Мамута та його дружини було порушено нову карну справу через порушення паспортного режиму. При оголошенні постанови чоловік заявив, що більше до рук обвинувачувачів він живим не потрапить. 23 червня о 10:30, коли до будинку Мамута прийшов дільничий інспектор, аби доправити його до слідчого, Муса облив себе бензином та підпалив.
28 червня Муса Мамут помер від отриманих опіків у міській лікарні Сімферополя. До останньої секунди життя він перебував у повній свідомості та заявив, що не розкаюється у вчиненому і зробив це на знак протесту проти нехтування правами кримських татар. 30 червня його поховали на кладовищі села Донського (Сімферопольський район).
Іменем Муси Мамута було названо вулиці та провулки у Сімферополі, Ялті[2], Судаку[3], Мирному[4]. У Донському 2009 року було зареєстровано мусульманську релігійну громаду «Муса Мамут»[5].
Література
Решат Джемилев. Живой факел. Самосожжение Мусы Мамута. Сб. документов. — Нью-Йорк : Фонд «Крым», 1986.
