28 серпня 1941 року радгосп Іркутського району Іркутської області
Спорт
Вид спорту
велоспорт
Спортивне звання
Заслужений тренер СССР, РСФСР
Команда
"Катюша"
Особисті рекорди
15 велогонок Джиро д’Італія, 7 шосейних велогонок — Тур де Франс, 15 шосейних гранд-турів — Вуельта (Іспанія)
Нагороди
золота медаль "Кращий тренер СССР"
Морозов Микола Григорович (нар. 28 серпня 1941 року) — заслужений тренер СРСР і РРФСР, тренер збірної СРСР з велоспорту, яка перемогла на XXII Олімпійських іграх в 1980 році.[1]
У той час почав цікавитися велоспортом, тому що в м.Сочі щовесни проходили відбіркові змагання з Велогонок світу, Прага-Варшава-Берлін.[3]
Освіта
У 1959 році вступив до Ленінградського інституту фізичної культури і спорту ім. П. Ф. Лесгафта на спортивний факультет. Але пізніше Микола Григорович залишив велоспорт і продовжив навчання в іншому ВНЗ. Тоді мама Морозова важко захворіла і він був змушений покинути навчання і повернутися в Сочі.[3]
Кар'єра
Почав працювати тренером в міській раді ДСТ "Спартак" після повернення в Сочі і знову повернувся до велоспорту. Брав участь у міських, союзних змаганнях, спартакіадах народів і чемпіонатах країни з велоспорту.
1965-1966 р.р. — член збірної команди СРСР з велоспорту.
1974 року — отримав запрошення в збірну команду СРСР помічником головного тренера В. Капітонова, а потім був затверджений тренером збірної, в якій пропрацював до розпаду СРСР. З командою брали участь в Олімпійських іграх у Монреалі, Москві, Сеулі, але не були в Лос-Анджелесі (1984 г.) через бойкот США Олімпійських ігор в Москві (1980 г.).[5]
Микола Морозов зі своєю командою ALFALUM (1989-1990)
1989-1990 р.р. — тренер першої професійної радянської команди ALFA LUM (Сан Марино).
1989 рік — радянська команда приймає старт на чемпіонаті світу в Шамбері, Франція. Це сталося вперше в історії вітчизняного спорту. Головним тренером був італієць, а Микола Григорович був делегований в цю команду відповідальним від радянської сторони.
1991 рік — після розпаду Радянського Союзу залишається в Італії і укладає контракт з командою CARRERA.
1995 рік — отримав запрошення від Дмитра Конишева стати масажистом-тренером в команді і продовжив представляти РФ на Чемпіонаті світу і Олімпійських іграх.[6]
"Катюша"
Після пекінської Олімпіади керівництво Федерації велоспорту пропонує Морозову очолити континентальну команду «Катюша».[3]
Команда виступала на всіх чемпіонатах світу, а також на Олімпійських Іграх цього періоду під керівництвом Миколи Григоровича і займала призові місця.
Винятком стали лише 1999 і 2000 роки, коли Морозов разом з Сергієм Гончаром представляли збірну України у 1999 році Чемпіонаті світу у Іспанії (2 місто), на Олімпійських Іграх в Сіднеї 2000 рік (9 місце) , та Чемпіонаті світу у Франції (1 місце).
2009 рік — головний тренер континентальної велокоманди "Катюша".[7]
2010 - 2012 р.р , 2014 рік — головний тренер континентальної команди "Ітера-Катюша".
2013 рік - спортивний директор проконтинентальної команди "Русвело".
У 2015 році був частиною тренерської ради збірної команди Росії з велоспорту-шосе.
Команди після 1991 року
Чемпіонат світу з шосейних велогонок 1985, Микола Морозов (в червоній куртці) зі своєю командою
З 1991 року працював в наступних відомих командах:
.jpg)
