Мона Гаммонд (при народженні Мевіс Чін; нар.1 січня1931(19310101) — пом.4 липня2022) — ямайсько-британська акторка та співзасновниця театральної компанії Talawa. Вона народилася у Твідсайді, Ямайка[2], у 1959 році Гаммонд іммігрувала до Великої Британії, де прожила до кінця життя. Гаммонд мала тривалу та видатну сценічну кар'єру. Найбільш відома роботою на британському телебаченні, а особливо роллю Блоссом Джексон у мильній опері BBC«Мешканці Іст-Енду».
У 2005 році за внесок у драматичне мистецтво Гаммонд нагороджена орденом Британської імперії. У 2018 році вона отримала нагороду «Жінка світу за життєві досягнення» за її довгу та видатну театральну кар'єру та підтримку темношкірих британських акторів із театральною компанією Talawa[3][4].
Раннє життя
Мевіс Чін народилася[5] 1 січня 1931 року у Твідсайді, округ Кларендон[6][7]. Її батько був китайцем, а мати — ямайкою[7]. У 1959 році за стипендією Ямайки вона переїхала до Великої Британії та працювала в Norman and Dawbarn Architects. Вона два роки відвідувала вечірні заняття в Міському літературному інституті в Лондоні та отримала стипендію в Королівській академії драматичного мистецтва (КАДМ)[8], яку закінчила в 1964 році[9][10].
Кар'єра
Гаммонд розпочала свою кар'єру на сцені та з'явилася в телевізійних шоу, як-от «Ніжно, ніжно» (1968) й «Усунення несправностей» (1969)[11]. Її першою головною роллю була роль Леді Макбет у концертній залі «Раундгаус» у 1970 році в африканській версії п'єси Пітера Коу[12]. Вона виконала головні роль у багатьох п'єсах низки перспективних темношкірих письменників: «Солодка розмова» Майкла Аббенсетса, «11 дім Жозефіни» Альфреда Фагона та кількох п'єс, написаних Мустафою Матурою, зокрема «Як час іде», «Плей Мас» і «Плейбой з Вест-Індії»[13]. Вона також провела два роки в Національному театрі в таких постановках, як «Овеча криниця» та «Пер Ґінт» режисера Деклана Доннеллана, а також зіграла в «Суворих випробуваннях»[13].
У 1985 році Гаммонд разом з Івонн Брюстер, Ініго Еспежел і Кармен Манро заснували Talawa Theatre Company, яка стала однією з найвидатніших театральних компаній чорношкірих Великої Британії[14]. У компанії створили відзначені нагородами п'єси про африканську діаспору та переосмислила класичні британські твори. Гаммонд зіграла у кількох виставах, зокрема "Чорні якобінці", «Як важливо бути серйозним» і «Король Лір»[13].
Далі була робота на телебаченні, включно з ролями у фільмах «Суїні» (1976), трисерійному мінісеріалі ATV про темношкірого детектива зі Східного Лондона «Волкотт» (1980–81), «Чорний шовк» (1985), «Джульєтта Браво» (1985); «Плейбой з Вест Індії» (1985), «Нещасний випадок» (1986) і «Коли помирає любов» (1990)[15]. Гаммонд двічі з'являлася в серіалі ITV«Вулиця коронації», одна із її ролей Велма Армітедж, матір Ширлі у 1988 році[16].
З 1994 по 1997 рік вона виконувала роль Блоссом Джексон у мильній опері BBC«Мешканці Іст-Енду». Це її друга персонажка в жанрі мильної опери, раніше вона зіграла другорядну роль акушерки Мішель Фаулер у 1986 році[17][18]. Вона також іноді з'являлася в мильній опері BBC «Арчери», граючи Мейбл Томпсон, матір померлої дружини Алана Френкса (Джон Телфер)[19].
Гаммонд зіграла багато ролей у телевізійних ситкомах, як-от Сусу у «Дезмондах» (1990–94) та його спін-оффі «Поркі» (1995–96), «Нас, дівчата» (1992–93), у якому вона зіграла бабусю Піннок, «Шеф-кухар!» (1996) і бабуся Сільві Гедлі в «Кроучах» (2003–05).
У 1999 році Гаммонд виконала роль Нен в дитячому телесеріалі «Хлопчик зі свинячим серцем», заснованому на однойменному романі Мелорі Блекман. Серед інших телевізійних робіт Гаммонд — «Поцілунки» (1989), "Випробування та відплата" (1998) як Бібі Гарроу, «Сонячний опік» (1999), «Шкода від шторму» (2000), «Законопроєкт» (2001), «Батько малюка» (2001), «Білі зуби» (2002), «Дотик морозу» (2003), «Голбі Сіті» (2001; 2005; 2011), «Лікарі» (2006) та «Смерть у раю» (2011). Вона також з'явилася в епізоді «Доктора Хто»«Повстання кіберлюдей» як сліпа бабуся Міккі Сміта Ріта-Енн у 2006 році[20]. Серед її фільмів — «Форди на воді» (1983), «Мандерлей» (2005) та «Чумові шузи» (2006)[21]. Гаммонд з'явився у фільмі 2008 року «10 тисяч років до нашої ери» режисера Роланда Еммеріха[22].
На короткий час у жовтні 2010 року вона повторила свою роль Блоссом Джексон у серіалі «Мешканці Іст-Енду»: з'явившись на похороні правнука Біллі Джексона зі своїм екранним онуком Аланом Джексоном[23].
Нагороди
У 2005 році Гаммонд отримала орден Британської імперії за заслуги в драматичному мистецтві Великої Британії. У 2006 році Гаммонд отримала нагороду «Натхнення» Едріка Коннора, найвищу нагороду Великої Британії від Screen Nation Film and Television Awards[24]. У 2018 році вона була нагороджена премією «Жінки світу за життєві досягнення» за її довгу та видатну театральну кар'єру та за підтримку темношкірих британських акторів разом з театральною компанією Talawa[3][4].
Особисте життя
З 1965 по 1971 рік Гаммонд була одружена з Майклом Сандерсом. Народила сина Майкла[6]. У 1973 році одружилася з Джоном Педлером, розлучилися у 1987.
.svg){kind=small}
