Михайлівська військова артилерійська академія
|акредитація
59°57′17″ пн. ш. 30°21′09″ сх. д. / 59.95472° пн. ш. 30.3525° сх. д. / 59.95472; 30.3525
Тип	військова академія і artillery academyd
Країна	Росія
Розташування	Санкт-Петербург, Росія
Назва на честь	Михайло Павлович
Засновано	1820
Випускники	[[:]]
Адреса	195009, Санкт-Петербург, вул. Комсомола, б. 22
Сайт	офіційний сайт
Mikhailovsky Military Artillery Academy у Вікісховищі

Михайлівська військова артилерійська академія в Санкт-Петербурзі — один з найстаріших військових навчальних закладів Росії.

Академія підпорядкована Головнокомандувачу Сухопутними військами Російської Федерації^[1].

За більш ніж 190 років існування зі стін Михайлівській військової артилерійської академії вийшли 257 Георгіївських кавалерів, 93 Героя Радянського Союзу, в тому числі двоє нагороджені двічі, 5 Героїв Російської Федерації.

Під час російсько-української війни 2014 року у стінах академії готували артилеристів окупаційних військ на Донбасі.

Перша спеціальна артилерійська школа в Росії була заснована Петром І в Москві, в 1701 році.

У 1712 році частина викладачів та учнів Школи Гарматного приказу відправлена в столицю, для відкриття столичної артилерійської школи, в Санкт-Петербурзі, але вона незабаром була з'єднана з інженерною; потім обидві школи кілька разів розділялися і з'єднувалися, поки не були об'єднані остаточно в 1758 році, за розпорядженням генерал-фельдцейхмейстера В. І. Шувалова.

В 1762 році об'єднані школи були перейменовані в Артилерійський та Інженерний шляхетний корпус (спочатку на 146, потім на 400 вихованців), а в 1800 році — у 2-й кадетський, який в 1805 році був зрівняний з 1-м та втратив свій спеціальний характер. З метою заповнити утворений таким чином пробіл, граф О. А. Аракчеєв, як інспектор всієї артилерії, заснував спочатку одну, а потім дві гвардійські артилерійські роти, в яких навчалося 96 юнкерів.

У 1820 році, за доповіддю Великого князя Михайла Павловича, сформована навчальна артилерійська бригада з трьох рот для приготування феєрверкерів і при ній артилерійське училище для освіти офіцерів.

У 1834 році училище відокремлене від навчальної бригади. В 1849, після кончини Великого князя Михайла Павловича на його честь назване Михайлівським артилерійським училищем.

У 1865 році було реорганізоване у складі трьох класів, причому старший клас розділений на два відділення: математичне — для тих, хто пройшов обидва нижчих класу, і стройове, з дещо полегшеним курсом — для юнкерів військових училищ, що переводилися на один рік в артилерійське училище. Штатний комплект учнів — 425 юнкерів. У порядку адміністративного та господарського управління Михайлівське артилерійське училище було об'єднане з однойменною академією. У стройовому відношенні училище поділялось на дві батареї, кожна з яких мала повний комплект гармат і коней.

Всього в 1820—1895 роках курс Михайлівського артилерійського училища пройшло 3227 осіб; з них 3210 підвищено в офіцери та 17, після закінченні курсу, нагороджені цивільними чинами.

Після Жовтневого перевороту училище неодноразово перейменовувалось і увійшло в історію 1930-1940-х років як 2-ге Ленінградське артилерійське училище. У 1953 році училище було передислоковане в Коломну (Московська область), де проіснувало до свого закриття в 2009 році. В 1957 році було перейменовано в Коломенське артилерійське училище.

Михайлівська артилерійська академія утворена в 1855 році з Офіцерських класів артилерійського училища і входила спочатку до складу Військової академії.

У 1863 році Михайлівська академія отримала самостійну організацію з підпорядкуванням генерал-фельдцейхмейстеру. За чинним положенням, суттєво зміненим законами 28 березня 1888 року та 4 грудня 1893 року, Михайлівська артилерійська академія мала три класи: молодший, старший і додатковий. Перші два призначалися для розповсюдження вищих знань в артилерійських частинах військ, додатковий — для підготовки офіцерів до служби в технічних артилерійських закладах. Безпосереднє управління академією надавалося  начальнику, який був разом з тим і начальником Михайлівського артилерійського училища. Академія мала свою бібліотеку, хімічну лабораторію, музей і фізичний кабінет. Кількість учнів у всіх трьох класах — 60 офіцерів. До вступного іспиту допускалися офіцери всіх родів військ до чину поручника гвардії або штабс-капітана армії включно, якщо вони до того прослужили в офіцерському званні не менше трьох років і в тому числі в стройових частинах — не менше двох років; від закінчивших курс в артилерійському училищі чи університеті на фізико-математичному факультету з дипломом 1 ступеня була потрібна лише дворічна служба. За кожен рік перебування в академії учні зобов'язані були прослужити в артилерійському відомстві по 1,5 року. Охочі вступити в академію, крім тих, хто перебував у частинах військ Петербурзького військового округу, піддавалися попередньому випробуванню при окружних артилерійських управліннях. Ті, хто витримали це випробування, відряджалися на казенний рахунок в Санкт-Петербург і екзаменувалися там з артилерії, фортифікації, тактики, алгебри, геометрії, тригонометрії, диференціального і інтегрального обчислення, фізики, хімії, елементарної механіки, артилерійського креслення і мов  - російської, французької та німецької.

Предмети теоретичного викладання в академії: головні 1) всі відділи артилерії, 2) технологія, 3) теоретична механіка, 4) практична механіка, 5) хімія; допоміжні 1) вища математика, 2) фізика, 3) стратегія, 4) фортифікація, 5) тактика, 6) історія військового мистецтва, 7) військова адміністрація, 8) російська, французька і німецька мови.

Для практичних занять офіцери відряджалися протягом літніх місяців в технічні заклади артилерії Морського, Гірського та інших відомств і на приватні заводи.

Всі офіцери, які задовільно закінчили старший клас, отримували право на академічний знак і особливі переваги при переводі згодом у штаб-офіцерський чин, а віднесені до 1 розряду, крім того, річний оклад платні. Кращі з випускників старшого класу по 1 розряду переводилися в додатковий клас. Ті, хто успішно закінчували його, переводилися в наступні чини до чину капітана в армії або штабс-капітана в Гвардії включно і отримували право на призначення в технічні артилерійські закладу.

Викладання в академії велось професорами (7 ординарних і 3 екстраординарних) та викладачами; на платню витрачалося 42 800 рублів в рік.

Всього в 1820—1895 роках курс Михайлівської академії (і офіцерських класів) закінчили 1246 офіцерів.

Створена на базі Михайлівської артилерійської академії в Петрограді, яка після Жовтневого перевороту відновила заняття в лютому 1918 року, і увійшла до складу Робітничо-Селянської Червоної Армії.

Наказом РВРР № 498 від 15 березня 1919 року Михайлівська артилерійська академія була перейменована в Артилерійську академію РСЧА. Готувала офіцерські кадри з вищою військовою і інженерною освітою.

У зв'язку із загальним скороченням армії за наказом РВС СРСР № 469 від 6 травня 1925 року разом з Військово-інженерної та Електротехнічної академією була об'єднана у Військово-технічну академію РСЧА.

За наказом РВС СРСР N 046 від 3 червня 1932 року на базі артилерійського факультети, відділення пороху і вибухових речовин хімічного факультету Військово-технічної академії, що закривалися, знову створювалася Артилерійська академія імені Ф. Е. Дзержинського.

У 1938 році переведена з Ленінграда в Москву, нагороджена орденом Леніна.

У 1953 році зі складу академії були виведені командні факультети і повернуті в Ленінград, де на колишній базі Михайлівської артилерійської академії була утворена Військова артилерійська командна академія (з 1960 року — Військова артилерійська академія імені М. І. Калініна).

Достроково здійснивши випуск техніків восени 1943 року і навесні 1944 року, Ленінградське артилерійсько-технічне Червонопрапорне училище повернулося в Ленінград у липні 1944 року, і було перейменоване розпорядженням Ради Міністрів СРСР № 8702-рс від 9 серпня 1954 року. Див. «О реорганизации Ленинградского артиллерийско-технического ордена Ленина, Краснознамённого училища в Ленинградское высшее артиллерийское инженерное ордена Ленина, Краснознамённое училище». У 1960 році факультети Ленінградського вищого ордена Леніна Червонопрапорного артилерійського училища імені М. І. Калініна (колишнього ЛКАТУ) увійшли до складу академії.

В 1995 році академії повернута історична назва — Михайлівська артилерійська академія.

У вересні 1998 року постановою Уряду РФ^[2] академія реорганізована у Військовий артилерійський університет. Цією ж постановою Казанське вище артилерійське командно-інженерне училище, Михайлівське вище артилерійське командно-інженерне училище (Коломна) і Саратовське вище військове командно-інженерне училище ракетних військ приєднані до Військового артилерійського університету в якості його філій.

У 2004 році Військовий артилерійський університет перетворений в Михайлівську військову артилерійську академію.

Михайлівська військова артилерійська академія проводила курси підвищення кваліфікації для бойовиків з 7-ї мотострілецької бригади 2 АК в своєму навчальному центрі, розташованому в військовому містечку Луга-3 (Ленінградська область, РФ).^[3]

За результатами 2015 року академія є лідером серед вищих військових навчальних закладів Росії.^[4]

• Засядько Олександр Дмитрович (1820—1827)
• Опперман Карл Іванович (1827—1831)
• Сухозанет Іван Онуфрійович (1832—1836)
• Долгоруков Ілля Андрійович (1836—1849)
• Ростовцев Яків Іванович (1849—1853)
• Рєзвий Орест Павлович (1853—1857)
• Крижанівський Микола Андрійович (1857—1861)
• Платов Олександр Степанович (1861—1871)
• Рот Костянтин Іванович (1871—1881)
• Дем'яненков Микола Опанасович (1881—1899)
• Чернявський Василь Тимофійович (1903—1917)
• Петрович Сергій Георгійович (1917—1919)

• Петрович Сергій Георгійович (1919—1923)
• Грендаль Володимир Давидович (1923—1924)
• Ісаєв Михайло Михайлович (1924—1931)
• Седякін Олександр Гнатович (1931—1932)

• Тризна Дмитро Дмитрович (1932—1937)
• Сівков Аркадій Кузьмич (1937—1941)
• Говоров Леонід Олександрович (1941)
• Благонравов Анатолій Аркадійович (1941—1942)
• Сидоров Сергій Петрович (1942—1945)
• Хохлов Василь Сидорович (1945—1951)
• Полуектов Георгій Васильович (1951—1953)

• Воронов Микола Миколайович (1953—1958)
• Коробченко Василь Стратонович (1958—1969)
• Сліпченко Петро Пилипович (1969—1981)
• Матвєєв Олександр Іванович (1981—1988)
• Плишевський Борис Олексійович (1988—1997)

• Сухорученко Володимир Степанович (1997—2002)
• Константинов Володимир Олександрович (2002—2009)
• Дятлов Володимир Васильович^[5] (2009—2013)
• Баканєєв Сергій Анатолійович (з 2013)

• Начальник академії з 2013 року — генерал-лейтенант Баканєєв Сергій Анатолійович
• Заступник начальника — полковник Єгоров Олег Валерійович (з 4 травня 2011 р.)^[6]

• Альбицький Петро Михайлович (1836—1888) — генерал-майор, воєнний письменник і артилерист.
• Вессель Єгор Христинович (1799—1853) — учений артилерист, генерал-лейтенант, професор артилерії в Михайлівському артилерійському училищі, згодом інженер гарматних заводів.
• Гадолін Аксель Вільгельмович (1828—1892) — заслужений професор Михайлівської артилерійської академії, доктор мінералогії, ординарний академік Імператорської Академії наук, член багатьох російських та іноземних вчених товариств.
• Гельвіх Петро Августович — видатний російський і радянський вчений в галузі балістики і теорії стрільби артилерії, професор (1935), доктор технічних наук (1938), генерал-майор артилерії (1940).
• Гродський Георгій Дмитрович (1871—1943) — генерал-майор (6 грудня 1913 р.). З 7 вересня 1912 року — ординарний професор Михайлівської артилерійської академії, з 28 березня 1914 р. інспектор класів Михайлівського артилерійського училища.
• Драбков Гаврило Єфимович (1905—?)  — радянський військовий діяч, полковник, начальник кафедри тактики зенітної артилерії (1956—1957).
• Драгомиров Михайло Іванович (1830—1905) — російський військовий і державний діяч, генерал-ад'ютант, генерал від інфантерії (30 серпня 1891). Кавалер ордена Святого апостола Андрія Первозваного (6 грудня 1901). Викладач тактики в академії.
• Дурляхов Ростислав Августович — російський та радянський конструктор артилерійського озброєння.
• Забудський Микола Олександрович (1853—1917) — видатний російський генерал-артилерист і вчений-балістик.
• Іпатєв Володимир Миколайович — учений-хімік.
• Константинов Костянтин Іванович — основоположник ракетної зброї в Росії.
• Кирпичов Михайло Львович — артилерист-хімік, сподвижник Д. І. Менделєєва.
• Кюї Цезар Антонович — професор військової фортифікації; композитор і музичний критик, член Могутньої купки.
• Ладига Іван Федорович (1920—2010) — полковник, ветеран Німецько-радянської війни, вчений, педагог, кандидат військових наук, професор, член-кореспондент Академії військових наук, заслужений працівник вищої школи Російської Федерації. З 1954 по 2010 працював в академії. Був викладачем, заступником начальника кафедри, старшим науковим співробітником. З 1980 по 2010 р. — секретар дисертаційних (кандидатської і докторської) рад академії.
• Леєр Генріх Антонович (1829—1904) — генерал від інфантерії, професор, викладач тактики в академії.
• Ленц Емілій Христіанович — ректор Санкт-Петербурзького університету, фізик.
• Лендер Франц Францевич (1881—1927) — російський та радянський конструктор артилерійського озброєння, з вересня 1919 — керівник з проектування лафетів в академії, з 1925 — начальник кафедри теорії лафетів, професор.
• Маієвский Микола Володимирович (1823—1892) — російський вчений-артилерист. Генерал від артилерії (1889), член-кореспондент Петербурзької АН (1878), професор (1858). Відомий як один з основоположників зовнішньої балістики.
• Остроградський Михайло Васильович (1801—1862) — російський математик і механік українського походження, визнаний лідер математиків Російської імперії середини XIX століття. Професор Артилерійського училища та академії з 1841—1859.
• Панпушко Семен Васильович (1856—1891) — викладач Михайлівської артилерійської академії, талановитий російський хімік-артилерист. Широко відомий своїми роботами в області вибухових речовин (піроксиліну і мелініту) і спорядження боєприпасів. Створив першу капітальну працю з виробництва вибухових речовин і розробив спосіб спорядження снарядів вибуховою речовиною — мелінітом.
• Петрович Сергій Георгійович (1869—1926) — генерал-майор, екстраординарний професор Михайлівської артилерійської академії (03.11.1905-01.09.1910). Одночасно завідувач офіцерами, які навчаються в академії (29.08.1907-01.09.1910). Ординарний професор (з 20.10.1909), завідувач навчальною частиною артилерійських навчальних закладів (з 24.09.1910). Перший начальник Артилерійській академії РСЧА.
• Перен Петро Якович (1782—1837) — генерал-лейтенант, член Ради військових навчальних закладів, начальник училища в 1827—1832 роках.
• Цитовіч Микола Платонович — російський та радянський вчений, генерал-майор, заслужений ординарний професор.
• Чернов Дмитро Костянтинович (1839—1921) — російський металург і винахідник. Здобув популярність після того, як відкрив поліморфічне перетворення в сталі, а також фазову діаграму залізо-вуглець. Це відкриття стало початком наукової металографії. З 1889 року професор в Михайлівській артилерійській академії.
• Шишков Леон Миколайович (1830—1909) — генерал-майор, професор Михайлівської артилерійської академії. Видатний хімік, засновник хімічної лабораторії академії, яка вважалася кращою в Росії.
• Шкларевич Володимир Миколайович (1835—1915) — генерал від артилерії, постійний член артилерійського комітету, почесний член Михайлівської артилерійської академії.
• Енгельгардт Олександр Петрович (1836—1907) — генерал-лейтенант, талановитий російський артилерист, винахідник в області артилерійської техніки. Ним розроблені і створені гармати зразка 1889 р. 1895 р. у яких було пружне з'єднання бойової осі зі станком і наявність пружного сошника. Вперше в Росії здійснив підресорювання лафетів гармат, передків і зарядних ящиків.

• Дельвіг Сергій Миколайович — генерал-лейтенант Російської імператорської армії, генерал-полковник Армії УНР, військовий історик.

• Академии военные // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
• Михайловская артиллерийская академия // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
• А. Платов, Л. Кирпичев, — Исторический очерк образования и развития Артиллерийского Училища: 1820—1870 [Архівовано 25 жовтня 2014 у Wayback Machine.] СПб., 1870

• Офіційний сайт [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.]
• Сторінка академії на сайті Міністерства оборони
• Сторінка академії на проекті «Русская Императорская армия» [Архівовано 19 січня 2017 у Wayback Machine.]
• Клуб випускників Коломенського (Михайлівського, 2-го ЛАУ) артилерійського училища [Архівовано 1 квітня 2022 у Wayback Machine.]
• Неофіційна група в соціальній мережі «ВКонтакте»
• Канал на YouTube [Архівовано 20 жовтня 2016 у Wayback Machine.]

Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті. (листопад 2017)