Навесні 1883 після коронації, стала дружиною колишнього подільського губернатораЛеоніда Милорадовича. Весілля справили в маєтку її батьків — в Кораловому і, за словами князя С. Волконського, це «було найвеселіше весілля», яке він бачив. Після цього оселилася з чоловіком в його полтавському маєтку.
Цікавлячись російською історією, робила розвідки в архівах, систематизувала спадковий сімейний архів XVII — XIX ст., документи з якого запропонувала опублікувати в 1890-х редактору «Русского архива»Петру Бартенєву.
Планувала написати великі біографії дружин царя Михайла Федоровича. В «Русском архиве» були опубліковані її нариси «Царица Мария Владимировна» та «Царица Евдокия Лукьяновна Стрешнева».
Свої вірші вперше опублікувала в колективному збірнику «Кілька віршів» (1902), — це сонети, адресовані членам царської родини, любовна і пейзажна лірика.
У «Московських відомостях» опубліковано віршований цикл «Історичні силуети».
У 1904 вийшла її книжка з власними ілюстраціями «Казки, перекази і вірші». На книгу відгукнувся В. Брюсов: «Авторці хотілося обплести свої вірші і свої переклади художніми віньєтками, натякнути на недомовлене в словах ― малюнком, хотілося красивістю самого шрифту, набору, всієї зовнішності сторінок доповнити враження… У пані Милорадович є школа, є любов до вишуканості виразів, є прагнення до співучості вірша і вірності образів»[7].
Діти — Олександр Милорадович (1884-1885), Сергій Милорадович (1885), Борис Милорадович (1887-1920), Микола Милорадович (1889-1954), Ольга Милорадович (1894-1932).
Онучка Олександра вийшла заміж за німецького герцога де Круа і стала послідовницею цього роду, одного зі шляхетних в Європі.
Література
Милорадович Г. А. Родословная книга Черниговского дворянства. Т. 2. ч. 6. ― СПб., 1901
Абросимова В. Н. Милорадович Александра Александровна // Русские писатели. 1800—1917. ― М., Большая Российская энциклопедия. 1999. С. 59
