Мечислав Штадлер

Мечислав Штадлер
Народження17 травня 1891(1891-05-17)
Смертьжовтень 1948
ПохованняГданськ
Країна
(підданство)		 Республіка Польща
НавчанняНаціональний університет «Львівська політехніка»
Діяльністьархітектор
Праця в містахЛьвів
CMNS: Мечислав Штадлер у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Штадлер.

Мечислав Штадлер (пол. Mieczysław Jan Stadler; 17 травня 1891, Станиславів — жовтень 1948, Гданськ) — львівський інженер, архітектор[1].

Біографія

Народився 1891 року в Станиславові (нині Івано-Франківськ). Закінчив архітектурний відділ Цісарсько-королівської політехнічної школи у Львові (1914). Під час першої світової і українсько-польської воєн служив в австрійському війську, пізніше — в польському. 1921 року демобілізований у чині капітана артилерії. Того ж року став членом Політехнічного товариства у Львові.[2] 1925 року заснував у Львові архітектурно-будівельне бюро спільно з Мар'яном Нікодемовичем. Реалізував у співавторстві з Нікодемовичем ряд споруд у Львові та Галичині. 1939 року місце проживання Штадлера віднотоване в довіднику на вулиці Крашевського, 23 (нинішня вулиця Крушельницької).[3]

Реалізовані проєкти

Примітки

  1. ↑ а б в г Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 567.
  2. ↑ Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 95.
  3. ↑ Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 28.
  4. ↑ Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 558. — ISBN 978-966-7022-77-8.; Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 172. — ISBN 966-7022-26-9; Kronika Uniwersytetu Jana Kazimierza we Lwowie za rok szkolny 1924/25. — Lwów: Nakładem Uniwersytetu Jana Kazimierza, 1925. — S. 62—63.
  5. ↑ Архітектура Львова… — С. 559; Architektura i Budownictwo. — 1925. — № 2—3. — S. 71—73.
  6. ↑ Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 87. — ISBN 966-7022-26-9. (пол.)
  7. ↑ Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 493.
  8. ↑ Ґранкін П. Будинки Комерційної академії у Львові // Галицька брама. — 2003. — № 1—3 (97—99) — С. 21—22.
  9. ↑ Zaborniak S. Beginnings of ski jumps in Lvov in years 1908—1914 // Journal of Health Promotion and Recreation. — Rzeszów, 2011. — Vol. 1, № 4. — P. 21. — ISSN 1732-7156; Zaborniak S., Król P., Płonka A. Lvov beginnings of winter sports (1900—1914) // Scientific Review of Physical Culture. — Rzeszów, 2013. — Vol. 3, № 1. — P. 43, 52. — ISSN 2083-859X.

Джерела

  • Юрій Бірюльов. Єврейська архітектурна спадщина Львова: монографія = The Jewish Architectural Legacy of Lviv: A monograph. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2024. — 632 с. — (Єврейський Музей ім. Максиміліана Гольдштейна у Львові) — 1000 прим. — ISBN 978-966-448-014-4.
  • Богданова Ю. Творчість архітекторів-євреїв у Львові в 20-30 рр. XX століття // Голокост в Україні у регіональному і загальнолюдському вимірі. Матеріали Міжнародної наукової конференції. — Львів : Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2005. — С. 154. — ISBN 966-553-453-X.
  • Inż. Mieczysław Stadler // Album inżynierów i techników w Polsce. — Lwów, 1932. — T. I, cz. III. — S. 56.
  • Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)
  • Nikodemovicz A. Architekt lwowski Marian Nikodemowicz // Cracovia Leopolis. — 2000. — № 3. — S. 8—11, 57. (пол.)


Доричний ордер Це незавершена стаття про архітектора чи архітекторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.