Масаутов Рафаель Зейнурович

Масаутов Рафаель Зейнурович
Народження21 грудня 1934(1934-12-21) (89 років)
Малі Чапурники, Q4092057?, Светлоярський район
Країна СРСР
 Україна
Жанрпейзаж, історичний живопис, малярство і графіка
НавчанняКазанське художнє училищеd (1954) і Київський державний художній інститут (1960)
Діяльністьхудожник, громадський діяч
ВчительБолдирєв Володимир Степанович і Плещинський Іларіон Миколайович
ЧленСпілка радянських художників України
Нагороди
орден Дружби народів ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Народний художник України заслужений художник УРСР знак «Гвардія»
CMNS: Масаутов Рафаель Зейнурович у Вікісховищі

Рафаель Зейнурович Масау́тов (нар. 21 грудня 1934, Малі Чапурники) — український художник, дизайнер і громадський діяч; член Спілки художників України НСХУ з 1972 року, Ветеран ВВВ, учасник бойових дій, ; Голова та співзасновник Республіканського Центру тюркомовних народів України з 1986 року ( 13 національних товариств РКЦ та Бібліотека тюркомовних народів ); 1989 р. Президент та засновник міжнародного товариства «Україна–Туреччина», при раді Міжнародного товариства «Україна і світ» з 1992 року; голова Ради національностей України у 1992—1994 роках; почесний голова і член Асамблеї національностей України з 1995 року. Батько художника Тимура Масаутова.

Біографія

Народився 21 грудня 1934 року в селі Малих Чапурниках (нині Світлоярський район Волгоградської області, Росія). 1954 року закінчив Казанське художнє училище; 1960 року — Київський художній інститут, де навчався зокрема у Володимира Болдирєва, Іларіона Плещинського.

З середини 1950-х років співпрацює з київськими видавництвами «Дніпро», «Молодь», «Український письменник», «Веселка» проілюстрував понад 300 книжок українських та світових авторів. З 1961 року очолював Київторгрекламу. Далі, на творчій роботі, станкова та книжкова графіка, дизайн, живопис. Живе у Києві, в будинку на вулиці Пушкінській, № 11, квартира № 11[1].

Творчість

Працює у галузі станкового історичного живопису, станканкової і книжкової графіка, дизайну у стилі реалістичного авангарду. Серед робіт:

живопис
  • серія «Пейзажі України» (від 1990-х);
  • «Хаджи-Мурат» (2007);
  • «Бузковий дощ» (2007);
  • «Княжна Турхан» (2009);
  • «Кипчацький воїн» (2012);
  • «Степовий шаман Чурай» (2012);
  • «Хан Атілла» (2013, полотно, олія);
  • «Кочкар Масаут Могута (Очільник чернігівської знаті)» (2015);
  • «Анатолій Солов'яненко» (2016);
  • «Князь Могута» (2016);
  • «У селі (Дружина художника Т. Нехода)» (2017);
графіка
  • серії
    • «Париж» (від 1994);
    • «Київ» (від 1995);
    • «Стамбул» (від 1995);
    • «Київ золотоверхий» (від 2012);
  • «Народна поетеса Маруся Чурай» (2017);
  • «Націо­­нальний банк України» (2017; папір).
Емблеми
Проєкти
Оформив

Брав участь у міських, всеукраїнських, зарубіжних мистецьких виставках і пленерах з 1954 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1972, 1983, 1993, 2002, 2016 роках, Стамбулі у 1992 році.

Окремі роботи художника зберігаються у Національному художньому музеї України у Києві, приватних колекціях Туреччини, США та Канади.

Відзнаки

Примітки

  1. ↑ а б Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003, сторінка 201.

Література