PROFILPELAJAR.COM

	Марті Вентольра
Особисті дані
Народження	16 грудня 1906
	Барселона, Іспанія
Смерть	5 червня 1977 (70 років)
	Мехіко
Зріст	167 см
Громадянство	Іспанія
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Національна збірна
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
Марті Вентольра у Вікісховищі

Марті Вентольра Форт (ісп. Martí Vantolrà i Fort, нар. 16 грудня 1906, Барселона — пом. 5 червня 1977, Мехіко) — іспанський футболіст, що грав на позиції нападника. Учасник чемпіонату світу 1934 року.

Спортивна кар'єра

З 1924 року виступав за «Еспаньйол». Найбільш вдалим у цьому клубі став 1929 рік — перемоги у національному кубку і чемпіонаті Каталонії. У перших двох сезонах іспанської Прімери провів 30 матчів, забив 16 м'ячів.

У складі національної збірної дебютував 22 червня 1930 року проти команди Італії. У Болоньї гості здобули вольову перемогу. Двічі Луїс Регейро зрівнював рахунок, а за три хвилини до завершення матча Марті Вентольра забив вирішальний гол — 3:2. Протягом наступних чотирьох років періодично викликався до лав головної команди країни. Навесні 1934 року зіграв у двох кваліфікаційних матчах проти португальців і потрапив до заявки на світову першість в Італії.

Другий чемпіонат світу проходив за кубковою схемою. На першому етапі іспанці впевнено перемогли збірну Бразилії, а в чвертьфіналі поступилися господарям змагань (1:1, 0:1). Вентольра грав в останньому матчі. В наступні два роки був гравцем основного складу, всього провів 12 ігор (3 забиті м'ячі).

Наступні три сезони захищав кольори «Севільї», яка у той час грала у Сегунді (другому дивізіоні).

Своєю грою привернув увагу керівництва «Барселони», до складу якої приєднався у 1933 році. Команда досить вдало виступала в чемпіонаті Каталонії, а на загальноіспанському рівні — грала у фіналі кубка 1935/36 (поразка від «Мадрида» 1:2).

Наступний сезон мав стати для Барселони «золотим», команда була за складом найсильнішою в Іспанії, але тріумфу завадила громадянська війна. Клуби Каталонії і Леванте продовжували виступати, утворивши середземноморську лігу, перемогу в якій здобула «Барселона», отримавши титул неофіційного чемпіона Іспанії.

У червні, керівництво «Барселони» відправило клуб подалі з країни в тур по Мексиці, в якому «Барса» провела 14 матчів. Потім, «синьо-гранатові» виграли «New York Tournament» в США, в якому провели матчі проти збірної Брукліна, збірної Нью-Йорка, єврейської збірної, складеної з жителів США. А наостанок провела матч проти головної команди Сполучених Штатів. Гроші, зароблені в турне, допомогли команді втриматися «на плаву», але вони й зруйнували її: багато гравців клубу не побажали повертатися на батьківщину; Марті Вентольра, Хоакін Уркіага, Фернандо Гарсія, Мігель Гуал, Хосеп Іборра, Естеве Педроль залишились у Мексиці, Фелікс де лос Херос — у США, а Доменек Балманья, Хосеп Ескола і Рамон Сабало — обрали французькі клуби.

Три сезони виступав за команду «Реал Еспанья» (чемпіон 1940 року). Потім захищав кольори «Атланте». В аматорському чемпіонаті Мексики 1940/41 клуб здобув перемогу, а Марті Вентольра — найрезультативніший гравець турніру (17 голів)^[1]. В наступному сезоні — перемоги у кубку і суперкубку країни.

Партнером Вентольри в лінії атаки був Орасіо Касарін — найрезультативніший мексиканський бомбардир 40-50-х років (238 голів у чемпіонаті)^[2]. В 1943 році «Атланте» став одним з фундаторів мексиканської професіональної футбольної ліги, а через чотири роки — св'яткував у ній перемогу. Марті Вентольра продовжував грати за «Атланте» до 1950 року і завершив виступи у 44 роки.

Його син, Хосе Вантольра — учасник чемпіонату світу 1970 року. У збірній Мексики провів 30 ігор (1963–1970).

Досягнення

Володар кубка Іспанії (1): 1929
Чемпіон Каталонії (3): 1929, 1935, 1936
Переможець Середземноморської ліги (1): 1937
Чемпіон Мексики (1): 1947
Чемпіон Мексики серед аматорів (2): 1940, 1941
Володар кубка Мексики (1): 1942
Володар суперкубка Мексики (1): 1942

Статистика

Статистика клубних виступів:

Сезон	Команда	Чемпіонат			Кубок		Чемпіонат Каталонії
Сезон	Команда	Л	І	Г	І	Г	І	Г
1928/29	«Еспаньйол»	Д-1	15	4
1929/30	«Еспаньйол»	Д-1	15	12
1933/34	«Барселона»	Д-1	17	14	4	2	13	5
1934/35	«Барселона»	Д-1	20	11	5	1	9	2
1935/36	«Барселона»	Д-1	21	6	6	4	9	6
1936/37	«Барселона»	СЛ	11	3	—	—	9	5
Усього в Іспанії		Д-1	88	47
1937/38	«Реал Еспанья»	Д-1		1+			—	—
1938/39	«Реал Еспанья»	Д-1		2+			—	—
1939/40	«Реал Еспанья»	Д-1		8		3	—	—
1940/41	«Атланте»	Д-1		17		1	—	—
1941/42	«Атланте»	Д-1		12		5	—	—
1942/43	«Атланте»	Д-1		6		7	—	—
1943/44	«Атланте»	Д-1		6		4	—	—
1944/45	«Атланте»	Д-1		8		2	—	—
1945/46	«Атланте»	Д-1		15		5	—	—
1946/47	«Атланте»	Д-1		13		0	—	—
1947/48	«Атланте»	Д-1		6		0	—	—
1948/49	«Атланте»	Д-1		6		4	—	—
1949/50	«Атланте»	Д-1		2		1	—	—
Усього в Мексиці		Д-1		102		32	—	—

RSSSF [Архівовано 5 серпня 2016 у Wayback Machine.]

Примітки

↑ Найкращі бомбардири чемпіонату Мексики (за сезонами) на RSSSF [Архівовано 4 січня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
↑ Найкращі бомбардири чемпіонату Мексики на RSSSF [Архівовано 27 червня 2012 у Wayback Machine.](англ.)

Посилання

Профіль (анг.) . EU-Football.info. Архів оригіналу за 21 травня 2015. Процитовано 18 серпня 2016.
Профіль (анг.) . National Football Teams. Архів оригіналу за 19 жовтня 2016. Процитовано 18 серпня 2016.