Маркус Фогт

Маркус Фогт
нім. Markus Vogt
Народився26 жовтня 1962(1962-10-26) (62 роки)
Фрайбург[1]
Країна Німеччина
Діяльністьбогослов, викладач університету
Alma materMunich School of Philosophyd
Науковий ступіньдокторський ступінь[1]
Знання мовнімецька
ЗакладМюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Нагороди

Маркус Фогт (26 жовтня 1962(19621026), м. Фрайбург) — німецький католицький богослов і професор соціальної-суспільної етики на Університеті Людвіга-Максиміліана в Мюнхені.

Життєпис

[[Файл:Маркус Фогт.jpg|альт=Проф. Др. Маркус Фогт / LMU Мюнхен|міні|Проф. Др. Маркус Фогт / LMU [Архівовано 2 лютого 2018 у Wayback Machine.] Мюнхен[2]|350x350пкс]] Маркус Фогт вивчав теологію та філософію у Мюнхені, Єрусалимі та Люцерні. Фогт внук англіста Теодора Спіра[de] (1885—1961, Кенігсберзький університет), відстороненого від своєї посади за часів націонал-соціалізму на підставі своїх політичних і релігійних переконань. Племінник класичного філолога Андреаса Спіра[de] (1929-2004, Майнцський університет)) [1] [Архівовано 12 липня 2018 у Wayback Machine.], а також брат латиніста Грегора Фогта-Спіра[de] (* 1956, Марбург)[2] [Архівовано 12 липня 2018 у Wayback Machine.] і професора Маттиас Теодор Фогт вченого в сфері культурної політики і автора численних культурологічних досліджень факторів, що впливають на зміцнення демократичного потенціалу в Європі. Фогт написав свою докторську дисертацію на тему: «Соціальний дарвінізм»[3] в Мюнхені під проводом одного з найвідрміших німецьких дослідників соціальної-соціальної етики проф. др. Вільгельма Корффа[de]. Дисертація була опублікована в 1997 році під назвою «Соціальний дарвінізм. Наукові теорії, політичні та богословсько-етичні аспекти теорії еволюції» у всесвітньо відомому німецькому видавництві Гердер-Ферлаг. Свою габілітаційну працю на тему: «Принцип сталого розвитку». Схема з богословсько-етичної точки зору" написав під керівництквом проф. др. Ганса Мюнка [Архівовано 12 липня 2018 у Wayback Machine.] в Люцерні і у 2009 році опублікована в Мюнхені в видавництві «Oekom-Verlag».

З 1992 до 1995 р. був членом експертної ради з питань довкілля при німецькому федеративному уряді. З 1995 р. він був радником робочої групи з екологічних питань VI Комісії німецької єпископської конференції[4]. З 1998 по 2007 рр. Фогт був професором християнської соціальної етики при філософсько-богословськогому Університеті Дона Боско в Бенедиктбоєрн[5] (Баварія) та головою клірингового центру «Церква і довкілля». 

З 2011 року Маркус Фогт проводить науково-дослідницьку роботу в «Центрі довкілля та розвитку суспільства Рейчел Карсон» при мюнхенському університеті ім. Людвіга-Максиміліана, де він є представником робочої групи з християнської соціальної-суспільної етики у німецькомовному середовищі.

Маркус Фогт одружений і має трьох дітей.

Праця

Науково Фогт фокусується на філософських засадах соціально-етичних принципів а також екологічної та бізнес етики. Своїми науковими працями він вніс свій вклад до християнської соціальної етики наголошуючи на важливості охорони довкілля та сформулював новий соціально-етичний принцип сталого розвитку або принцип стійкості.

У 2017 році він отримав у Ватикані від голови журі Райнхарда Кардинала Маркса та президента Фонду Домінго Сугренас Бікель Міжнародну премію Папського фонду «Centesimus Annus Pro Pontifice» за його працю «Принцип стійкості». Схема з богословсько-етичної точки зору[6][7]. 12 червня 2018 року Фогт був нагороджений "Баварською державною медаллю за видатний внесок для збереження довкілля"[8][9]

Членство в наукових, політичних та церковних комісіях та комітетах

  • Секретар Асоціації соціальних-суспільних етиків в німецькомовному середовищі
  • Старший науковий співробітник Рейчел Карсон центру міжнародної екологічної історії (з 2010 року) 
  • Співредактор журналу Amos International. Творення справедливого суспільства (з 2009 року)
  •  Член Центру етичної компетенції при мюнхенському університеті ім. Людвіга-Максиміліана (з 2007 року) 
  • Єпархіальна Рада Мюнхенсько-Фрайзінської Архієпархії 
  • Justitia et Pax Німеччина (робоча група «Світова економіка та сільськогосподарська торгівля») 
  • Завідувач відділу охорони довкілля при єпископській конференції Європи (1999—2008) 
  • Робоча група «Економіка і Церква» в Конфедерації католиків-підприємців 
  • Робоча група «Наука та теологія» Католицької академії в Баварії

Наукові праці (деякі)

  • Prinzip Nachhaltigkeit. Ein Entwurf aus theologisch-ethischer Perspektive (Hochschulschriften zur Nachhaltigkeit 39), München: oekom, 2009 [3. Aufl. München 2013].
  • Wo steht die Umweltethik? Argumentationsmuster im Wandel (Beiträge zur sozialwissenschaftlichen Nachhaltigkeitsforschung, Band 5), Marburg: Metropolis 2013 (Herausgeber).
  • Die Moral der Energiewende. Risikowahrnehmung im Wandel am Beispiel der Kernenergie, Stuttgart: Kohlhammer, 2014 (Herausgeber).
  • Theologie der Sozialethik (Quaestiones Disputatae), Freiburg: Herder, 2013 (Herausgeber).
  • Naturverständnis in der Moderne: Zwischen Wertvorstellungen und Weltbildern Politische Ökologie 99
  • Soziale Marktwirtschaft im Anspruch des Aristotelischen Gerechtigkeitsmodells (Kirche und Gesellschaft, hrsg. von der Katholischen Sozialwissenschaftlichen Zentralstelle Mönchengladbach; Nr. 391), J. P. Bachem Medien, Köln 2012, ISBN 978-3-7616-2585-9.
  • Werden Tschernobyl und Fukushima Wendepunkte für die Bewertung der Kernenergie? [Архівовано 28 лютого 2016 у Wayback Machine.] (Mai 2011, pdf, 13 Seiten; 151 kB)

Примітки

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #120990407 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Lehrstuhl für Christliche Sozialethik - Katholisch-Theologische Fakultät - LMU München. www.kaththeol.uni-muenchen.de (нім.). Архів оригіналу за 2 лютого 2018. Процитовано 1 лютого 2018.
  3. ↑ Наші видання і публікації. www.ie-rs.org. Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 12 липня 2018.
  4. ↑ Bischofskonferenz, Deutsche. Kommission für gesellschaftliche und soziale Fragen. www.dbk.de (нім.). Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 12 липня 2018.
  5. ↑ Campus Benediktbeuern (de-DE) . Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 12 липня 2018.
  6. ↑ «Internationaler Preis der Stiftung „Centesimus Annus“ geht an Markus Vogt» [Архівовано 12 липня 2018 у Wayback Machine.], Zenit, 15. Februar 2017, abgerufen am 17. Mai 2017.
  7. ↑ «Zwei Deutsche von Papst-Stiftung ausgezeichnet» [Архівовано 22 травня 2017 у Wayback Machine.], Deutschlandfunk, 19. Mai 2017.
  8. ↑ Bayerische Staatsmedaille für Verdienste um die Umwelt. www.stmuv.bayern.de (нім.). Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 12 липня 2018.
  9. ↑ Bayerische Staatsmedaille für herausragende Verdienste um die Umwelt - Katholisch-Theologische Fakultät - LMU München. www.kaththeol.uni-muenchen.de (нім.). Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 12 липня 2018.

Посилання