Маргарет Вейк, 3-тя баронеса Вейк із Лідделла

Маргарет Вейк, 3-тя баронеса Вейк із Лідделла
англ. Margaret Wake
 
Народження: 1300
Камберленд, Англія
Смерть: 19 вересня 1349
Причина смерті: чума
Поховання: Данфермлінське абатство
Батько: John Wake, 1st Baron Wake of Liddelld
Мати: Jeanne de Fiennesd
Шлюб: Edmund of Woodstock, 1st Earl of Kentd[1] і John IV Comyn, Lord of Badenochd
Діти: Жанна Кентськаd[1], Edmund, 2nd Earl of Kentd[2], John, 3rd Earl of Kentd[2], Margaret Plantagenetd[2] і Aymer Comynd[2]

Маргарет Вейк (англ. Margaret Wake; близько 1299/1300 — 29 вересня 1349) — англійська аристократка, 3-тя баронеса Вейк з Ліддела 1349 року, дочка Джона Вейка, 1-го барона Вейка з Ліддела.

Походження

Маргарет походила з англійського роду Вейків. Відомо, що наприкінці XII століття один із представників роду в Нормандії мав володіння в Негрвілі на півострові Котантен. Г'ю Вейк, який жив у XII столітті, володів трьома маєтками в Лінкольнширі. Пізніше Вейки придбали також володіння в Йоркширі, Вестморленді та Камберленді[3][4][5].

Одного представника роду, Джона Вейка, 1295 року викликано в англійський парламент як 1-го барона Вейка з Ліддела. Він одружився з Жанною (Джоан)[К 1]. У шлюбі народилося двоє синів, Томас (який успадкував баронський титул) і Джон, а також дочка Маргарет[3][5].

Життєпис

Народилася близько 1299/1300 року. Близько 1312 вона видана заміж за Джона IV Коміна, сина Джона III «Червоного» Коміна, лорда Баденоха, вбитого 1306 року майбутнім королем Шотландії Робертом I Брюсом, який конфіскував володіння роду.

Перший чоловік Маргарет загинув, борючись за англійців у битві при Беннокберні 23 червня 1314 року. Син Адомар, що народився в цьому шлюбі, помер 1316 року немовлям[6].

1316 року брат Маргарет, Томас Вейк, 2-й барон Вейк, одружився з родичкою короля Едуарда II — Бланкою, дочкою Генрі Ланкастерського, графа Лестера. А 1325 року Маргарет видано заміж за молодшого брата короля — Едмунда Вудстока, графа Кента[5]. Папський дозвіл на шлюб отримано 6 жовтня 1325 року, а шлюбна церемонія пройшла в грудні[3].

Едмунда Вудстока в березні 1330 року страчено за наказом Роджера Мортімера, графа Марча, фактичного правителя Англії в цей час. Всі його володіння та титули конфісковано, а Маргарет, яка тоді була вагітною останньою дитиною, з дітьми ув'язнено в замку Солсбері. Однак того ж року юному королеві Едуарду III вдалося змістити і стратити Мортімера, після чого вирок щодо графа Кента скасовано, а володіння і титул графа повернуто Едмунду Молодшому, старшому із синів Маргарет і Едмунда, якому тоді було близько 4 років[7][8][9].

Усього в другому шлюбі у Маргарет народилося четверо синів і 2 дочки, з яких дитинство пережили син Джон і дочка Джоанна[10].

Післясмерті 31 травня 1349 року бездітного Томаса Вейка, старшого брата Маргарет, успадкувала всі його володіння та титул баронеси Вейк із Ліддела. Але вже 29 вересня сама померла від епідемії «чорної смерті»[ru], яка лютувала в Англії.

Володіння і титул Маргарет успадкував спочатку її єдиний вижилий син Джон, 3-й граф Кент, а після його бездітної смерті — дочка Джоанна.

Шлюб та діти

1-й чоловік: від близько 1312 р Джон IV Комін з Баденоха (убитий 23 червня 1314 р.)[6]. Діти:

  • Адомар Комін (1314/1315 — 1316)[6].

2-й чоловік: з 1325 Едмунд Вудсток (5 серпня 1301 — 19 березня 1330), 1-й граф Кент від 1321 року[10]. Діти:

  • Едмунд (бл. 1326 — до 5 жовтня 1331), 2-й барон Вудсток від 1330, 2-й граф Кент від 7 грудня 1330[10].
  • Роберт (бл. 1327 — у дитинстві)[10].
  • Маргарет (1327 — до 1352); чоловік: Арно Аманьє д'Альбре[10].
  • Джоанна Прекрасна Діва Кента (29 вересня 1328 — 8 серпня 1385), 4-та графиня Кент і 5-та баронеса Вейк із Лідделла від 1352 року[10].
  • Томас (бл. 1329 — в дитинстві)[10].
  • Джон (7 квітня 1330 — 26/27 грудня 1352), 3-й граф Кент і 3-й барон Вудсток від 1331, 4-й барон Вейк із Лідделла від 1349[10].

Генеалогія

Примітки

Коментарі
  1. ↑ Існує 2 версії її походження: за однією вона була дочкою Гільома II де Фієнна і Бланки де Брієнн[3], за другою — дочкою Джона Фіцбернарда з Кінгсдауна в Кенті[5].
Джерела
  1. ↑ а б Kindred Britain
  2. ↑ а б в г Lundy D. R. The Peerage
  3. ↑ а б в г Cawley H. Wake (англ.). Foundation for Medieval Genealogy. Процитовано 13 червня 2022. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  4. ↑ King E. The Origins of the Wake Family : [англ.]. — С. 166–176.
  5. ↑ а б в г Ormrod W. M. Oxford Dictionary of National Biography. (англ.)
  6. ↑ а б в Cawley H. Comyn (англ.). Foundation for Medieval Genealogy. Процитовано 13 червня 2022. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  7. ↑ Waugh S. L. Oxford Dictionary of National Biography. (англ.)
  8. ↑ Barber R. Oxford Dictionary of National Biography. (англ.)
  9. ↑ Ormrod W. M. Oxford Dictionary of National Biography. (англ.)
  10. ↑ а б в г д е ж и Cawley H. Earls of Kent 1321—1352 (Plantagenet) (англ.). Foundation for Medieval Genealogy. Процитовано 13 червня 2022. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)

Література

  • Lawne P. Joan of Kent: The First Princess of Wales. — Amberley Publishing Limited, 2015. — 320 p. — ISBN 9781445644714.
  • King E. The Origins of the Wake Family: the early history of the barony of Bourne in Lincolnshire // Northamptonshire Past and Present. — 1975. — Vol. 5, iss. 3 (14 December). — P. 166–176.
  • Ormrod W. M. Wake, Thomas, second Lord Wake (1298—1349) // Oxford Dictionary of National Biography. — Oxf.: Oxford University Press, 2004—2014.
  • Burke's Peerage, Baronetage & Knightage, 107th edition, 3 volumes / Mosley C., editor. — Wilmington, Delaware, U.S.A. : Burke's Peerage (Genealogical Books) Ltd, 2003. — Т. 3.
  • Weir A. Britain's Royal Families: The Complete Genealogy. — L.: Vintage books, 2008. — 391 p. — ISBN 978-0-0995-3973-5.

Посилання

  • Cawley H. Lords Wake (англ.). Foundation for Medieval Genealogy.