Мара Малеєва народилася 1911 року в сім'ї вчителів початкових класів Христо Малєєва та Неделі Алтунової.[2]
У 1928 році вся родина переїхала до Софії, де Малєєва закінчила у 1930 році Першу Софійську жіночу гімназію та вступила на навчання на медичний факультет Софійського університету (навчалась до 1938 року)[2]. Будучи студенткою, вона стала членом Комуністичних організацій робітничого молодіжного союзу та Болгарського загальнонародного студентського союзу[3], а в 1933 році вступила до лав Болграської комуністичної партії (БКП) у 1935 році, працюючи технічним помічником у своєму Центральному комітеті[2]. У 1936 році познайомилася з комуністичним активістом Тодором Живковим (1911—1998). Після закінчення університету працювала сільським лікарем.
Лікарська діяльність
У 1938 році Мара Малєєва влаштувалася на роботу дільничним лікарем у павлицьке село Дискот (Великотирновської області), куди пізніше приїхав її товариш і одноліток Тодор Живков. У наступні місяці він жив там без роботи, але підтримував Малєєв, беручи участь в аматорських театральних постановках. Оскільки їхнє спільне проживання цивільним шлюбом викликало невдоволення в селі, в квітні 1939 року вони одружилися в Павликени. Мара була більш інтелектуально і культурно розвинена порівняно з сільським хлопцем Т. Живковим і він мав працювати над собою, аби наздогнати її в рівні освіти (навіть завдяки дружині йому не вдавалося скласти іспити до 30 років).
Наприкінці року Малеєву призначили в пазарджицьке село Лесичово, де сім'я провела кілька місяців. У лютому 1940 року Живкова та Малєєва покинули Лесичово і після нетривалого перебування у Правець та чирпанському селі Орізово в серпні оселилися в Говедарці поблизу Самокова, де в наступні роки Малеєва була дільничним лікарем[4].
Перша леді Болгарії
З червня 1943 року Тодор Живков був членом штабу Першої революційної робочої зони і прокурором партизанського загону «Чавдар». Мара Малєєва допомагала йому, лікувала хворих і поранених партизанів, нелегально забезпечувала медикаментами і бинтами.
З 9 вересня 1944 року Тодор Живков почав працювати в Народній міліції в Софії і перевіз туди свою сім'ю. Мара Малєєва стала співробітницею першої внутрішньої клініки вищого медичного інституту, де заклала основи безкоштовної медичної допомоги в Болгарії.
Згодом Мара Малєєва покинула медичну кар'єру і працювала в партійному апараті, деякий час була муніципальним радником. Хоча вона не обіймає офіційних посад, за словами Тодора Живкова, вона була одним з його найближчих соратників з моменту обрання його секретарем ЦК в 1950 році[5].
Під час правління Тодора Живкова обидва брата Мари Малєєвої отримали швидку кар'єру: Атанас Малєєв був давнім керівником Медичної академії та заступником міністра охорони здоров'я[5], а Найден Малєєв — суддею у Верховному суді.
У неї з'явилася прекрасна можливість присвятити себе науковій кар'єрі, але вона відмовилась від цього і присвятила себе сім'ї. Частково завдяки цьому, її чоловік зробив швидку кар'єру в партії і державі, зайнявши пост першого секретаря ЦК Болгарської комуністичної партії, прем'єр-міністра та заступника глави держави як президента Державної ради Болгарської народної республіки.
Мара стала дружиною комуністичного лідера Болгарії, чиє ім'я та світлини регулярно з'являлися в болгарських газетах. На відміну від перших леді західних країн, вона не носила прикрас і коштовностей, не вела світське життя, але в історію Болгарії увійшла, як одна з найбільш розумних, ерудованих і культурних дружин правителів Болгарії. Вона часто супроводжувала Живкова у поїздках за кордон, готувалася до особливостей і культури відповідної країни і активно брала участь у зустрічах і переговорах болгарського лідера. Добре володіла французькою мовою, яка в той час вважалася мовою дипломатії.
Брала на себе вирішення багатьох питань і проблем замість чоловіка. Відповідала не тільки на сотні щоденних листів від людей, які стали жертвами будь-якої несправедливості, але й великої частини кореспонденції Живкова. Утримувала своїми порадами чоловіка від багатьох спірних рішень.
Могила Мари Малєєвої-Живкової і Тодора Живкова на Центральному кладовищі в Софії
Хвороба та смерть
З 1969 році М. Малєєва страждала від раку шлунка. Як лікар, вона прекрасно усвідомлювала ситуацію, але ніколи не скаржилася, хоча часто відчувала сильний біль. Померла 23 жовтня 1971 року у віці 60 років. Похована разом з Тодором Живковим на Центральному кладовищі в Софії.
Родина
Батьки — були шкільними вчителями. Також у родині було два брати — Найден Малєєв і Атанас Малєєв[6] та дві сестри — Віра і Дора.
Чоловік Тодор Живков ніколи більше не одружився. Прожив до 1998 року. За чутками, він сказав: «Коханки будуть завжди, але дружина залишиться однією».
Їх донька Людмила (1942—1981) брала активну участь у болгарській політиці. Була ініціатором асамблеї «Прапор миру». Людмила була двічі заміжня: перший раз за Любомиром Стойчевим. У шлюбі 7 листопада 1965 року народилася дочка Євгенія (Жені) Живкова. Нині вона відомий болгарський дизайнер.
Вдруге Людмила одружилась з Іваном Славковим. У них в 1971 р. народився син Тодор Славков.[7]
Син Володимир Живков (нар. 1952) був депутатом болгарського парламенту з 1981 по 1989 роки. Нині він пенсіонер і живе скромно.[8] Був одружений двічі: перша дружина — Маруся Мирчевска. У них народився син Тодор. Друга дружина — Валентина (Валя). У них донька — Елізабет.
.svg){kind=small}
_63.JPG){kind=link}