PROFILPELAJAR.COM

Майкл Брук
Майкл Брук
Основна інформація
Дата народження	1951
Місце народження	Торонто, Канада
Громадянство	США
Національність	Канадець
Професія	гітарист, ; звукорежисер, ; музичний продюсер, ; кінокомпозитор
Освіта	Йоркський університет
Інструменти	гітара, ; бас-гітара, ; синтезатор
Жанр	рок, ; ембієнт, ; етнічна музика, ; мінімалізм
Лейбли	4AD, Real World, Canadian Rational
michaelbrookmusic.com

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Брук.

Майкл Брук (англ. Michael Brook, народився в 1952 році в Торонто^[1]) — канадський гітарист-новатор, винахідник, музичний продюсер і кінокомпозитор, член Американського товариства композиторів, авторів і видавців (ASCAP).^[2] Грає в багатьох жанрах, включаючи рок, електронну музику, етнічну музику, мінімалізм. Створив і постійно використовує в своїх записах електрогітару з нескінченним сустейном, яку назвав «Нескінченною гітарою» (англ. «Infinite guitar»).^[3] З Майклом Бруком співпрацювало, записувалося і виступало багато відомих музикантів різних жанрів, серед, яких: Дживан Гаспарян, Едж, Браян Іно, Роберт Фріпп, Даніель Лануа, Джон Хассель, Девід Сілвіан, Браян Феррі, тощо.^[4]

Біографія

Майкл Брук народився і виріс в канадському місті Торонто. В юності захоплювався фотографуванням.^[5] Після школи, погравши на гітарі в кількох музичних гуртах і досягнувши, на його думку, музичної «стелі», вирішив дізнатися про музику більше і вступив до Йоркського університету де вивчав електронну музику, психологію в мистецтві і електроніку. В освітню програму входило дослідження впливу африканської музики на американську. Майкл зблизився з викладачами відділення східної музики, серед яких був трубач та композитор Джон Хассель, композитор-мінімаліст Ла Монте Янг і класичний індуський співак Пандіт Пран Нат. Восени 1976 року він взяв участь у записі першого альбому Джона Хасселя «Vernal Equinox» як один із звукорежисерів, а на початку 80-х концертував з його ансамблем як музикант.

З ростом творчих перспектив після висунення в 1993 році документального фільму з музикою Брука^[6] на «Оскар», він переїхав в Лос-Анджелеса і оселився в районі Голлівудських пагорбів, де відкрив свою домашню студію La Lavanderia. Гастролював як учасника гурту Девіда Сільвіана та Роберта Фріппа з фінальним концертом в Королівському Альберт-Холлі в грудні 1994 року, який задокументований на диску «Damage: Live». Він починав концерти з соло на гітарі, демонструючи ефект «Нескінченної гітари». В 1998 році вийшов триб'ют-альбом пісень співака Хосе Хосе «Volcán: Tributo a José José». В січні-лютому 2007-го Брук виступав на маленьких майданчиках в Канаді і США.

Гра на гітарі

У молодості Брук грав у багатьох блюз-рокових гуртах Торонто, намагаючись грати якомога швидше. Пізніше він зненавидів такий стиль гри, вважаючи його сильно гімнастичним і бездушним. Виступаючи наприкінці 70-х років на концертах у складі гурту The Everglades, він був відомий грою без перерви між піснями.

Інтерес Брука до вібрато і орнаментики, які властиві арабській та індійській музиці, бажання привнести ці елементи в свою гру і невдоволеність доступним устаткованням для збільшення сустейна, спонукали його до технічних експериментів під час запису дебютного альбому «Hybrid». Так була створена «Нескінченна гітара», і орнаментовані пасажі стали основним елементом гри Майкла Брука.^[7]

Майкл Брук не використовує звичну для рок-музики техніку запису гітари через ламповий підсилювач, гучномовець і мікрофон або їхні електронні симулятори. Він підключає інструмент до мікшера через передпідсилювач лише для підняття рівня сигналу, отримуючи таким чином звук гітари, а не підсилювача.

Дискографія

Студійні та концертні альбоми

Hybrid (1985 EG) — за участю Браяна Іно і Даніеля Лануа;
Sleeps with the Fishes (1987 4AD) - спільно з Пітером Нотеном з Clan of Xymox;
Mustt Mustt (1990 RealWorld) — спільно з Нусрат Фатех Алі Ханом;
Cobalt Blue (1992 4AD);
Live at the Aquarium (1993 4AD);
Shona (1995 Sine);
Damage: Live (1994 Virgin) — спільно з Девідом Сільвіаном та Робертом Фріппом;
Dream (1995 RealWorld) — спільно з У. Шрінівасом.
Night Song (1996 RealWorld) — спільно з Нусрат Фатех Алі Ханом;
Star Rise (1997 RealWorld) — ремікси композицій з альбомів Mustt Mustt і Night Song;
Black Rock (1998 RealWorld) — спільно з Дживаном Гаспаряном;
Assembly (2002 RealWorld) — спільно з Хукве Завосе;
RockPaperScissors (2006 Canadian Rational);
BellCurve (2007);
Penumbra (2008 Canadian Rational/bigHelium) — спільно з Дживаном Гаспаряном.

Саундтреки

«Полонений» (1986) (англ. «Captive»);
«Тепло» (1995) (англ. «Heat»);
«Алігатор-альбінос» (1997) (англ. «Albino Alligator»);
«Скорбота» (1999) (англ. «Affliction»);
«Злочин і кара по-американськи» (2000) (англ. «Crime and Punishment in Suburbia»);
«Місія нездійсненна 2» (2000) (англ. «Mission Impossible 2»);
«Чорний яструб» (2001) (англ. «Black Hawk Down»);
«Шарлотта іноді» (2002) (англ. «Charlotte Sometimes»);
«Індія: Королівство тигра» (2002) (англ. «India: Kingdom of the Tiger»);
«Tre» (2007)
«Незручна правда» (2002) (англ. «An Inconvenient Truth»);
«У диких умовах» (2007) (англ. «Into the Wild»);
«Americanese» (2008)
«Дорожнє кіно» (2009) (англ. «Road, Movie»);
«Боєць» (2009) (англ. «The Fighter»);
«Я йду — не плач» (2010) (англ. «EL Infierno»);
«Пекло» (2010) (англ. «Country Strong»);
«Дарвін» (2011) (англ. «Darwin»);
«Еко-пірат: Історія Пола Вотсона» (2011) (англ. «Eco-Pirate: The Story of Paul Watson»);
«The Perks of Being a Wallflower» (2012).

Саундтрек альбоми

Captive (1986 Virgin) — спільно з Еджем;
Albino Alligator (1997 4AD);
Affliction (1999);
India: Kingdom of the Tiger (2002);
An Inconvenient Truth (2006);
Into the Wild (2007 Lake Shore).

Як акомпаніатор

Power Spot (ECM, 1986) — з Джоном Хасселем

Нагороди

Альбом «Night Song» — спільно з Нусрат Фатех Алі Ханом:
- Висунутий на премію «Греммі» в категорії «Найкращий альбом етнічної музики» (1997).^[8]
Музика до фільму «У диких умовах» — спільно з Кейкі Кінгом і Едді Веддером:
- Висунута на премію «Золотий глобус» у категорії «Найкраща музика для повнометражного фільму» (2008);
- Висунута на премію Товариства онлайнових кінокритиків в категорії «Найкраща музика» (2008).^[9]