Премія імені Ришарда Капусцінського
|
---|
Засновник(и) | Варшавська міська рада |
---|
Країна | Польща |
---|
Рік заснування | 2010 |
---|
Премія імені Ришарда Капусцінського (пол. Nagroda im. Ryszarda Kapuścińskiego) — головна щорічна польська міжнародна літературна премія, найважливіша відзнака в жанрі літературного репортажу[1].
Історія
Премію засновано з метою відзначати та популяризувати найвагоміші книжки репортажів, які торкаються важливих проблем сучасності, спонукають до роздумів і поглиблюють знання про інші культури, а отже, і про самих себе. Нагорода має на меті вшанувати спадщину журналіста та письменника Ришарда Капусцінського (1932–2007), почесною патронесою премії є пані Аліція Капусцінська, дружина письменника.
Нагорода, заснована в січні 2010 року Варшавською міською радою, має форму грошової винагороди: 100 тис. злотих для автора найкращого літературного репортажу року та 20 тис. злотих автору найкращого перекладу репортажу року[2]. Членами журі були такі діячі й діячки: Йоанна Батор, Мацей Дрігас, Ольга Станіславська[en], Мацей Заремба[sv], Малґожата Шейнерт, Андерс Бодегорд, Юлія Федорчук, Вільям Р. Бранд і Пьотр Міцнер[3].
Нагороду не слід плутати з двома іншими нагородами імені Ришарда Капусцінського : Премією Польського агентства преси[en] імені Ришарда Капусцінського, заснованою 2010 року[4][5] та Перекладацькою премією імені Ришарда Капусцінського, заснованою 2015 року[6].
Переможці
Рік
|
Лауреат(и)
|
Зображення
|
Громадянство(а)
|
Назва
|
Нагорода за переклад
|
Формулювання
|
2022
|
Андер Ісагірре[pl]
|
|
Іспанія
|
«Потосі» (ісп. Potosí)[7]
|
Єжи Волк-Ланевський
|
за переклад книжки Андера Ісагірри «Потосі»
|
2021
|
Джессіка Брудер[en]
|
–
|
США
|
«Земля кочівників. У дорозі по працю» (англ. Nomadland)[8]
|
Мартина Томчак
|
за переклад з англійської книжки Джессіки Брудер «Земля кочівників. У дорозі по працю»
|
2020
|
Катажина Кобилярчик[pl]
|
–
|
Польща
|
Струп. Іспанія роз’ятрює рани (пол. Strup. Hiszpania rozdrapuje rany)[9]
|
Ірена Ковадло-Пшедмойська, Томаш Піндель[pl] і Марек С. Задура (ex aequo)
|
за переклади, відповідно, книжок Ларса Берґа «Добрий вовк. Трагедія в шведському зоопарку», Оскара Мартінеса «Звір. Про людей, яким всеодно» і Артема Чеха «Точка нуль»
|
2019
|
Мацей Заремба[sv]
|
|
Швеція
|
«Дім з двома вежами» (швед. Huset med de två tornen)[10]
|
Маріуш Калиновський[pl]
|
за переклад зі шведської книжки Мацея Заремби «Дім з двома вежами»
|
2018
|
Анна Біконт[en]
|
|
Польща
|
«Сендлерова: В укритті» (пол. Sendlerowa. W ukryciu)[11]
|
Сергіуш Ковальський[pl]
|
за переклад з англійської мови книжки Бена Роуленса[en] City of Thorns: Nine Lives in the World’s Largest Refugee Camp
|
2017
|
Рана Дасгупта[en]
|
|
Велика Британія
|
«Столиця: Портрет Делі в 21-му столітті» (англ. Capital: A Portrait of Delhi in the Twenty‑First Century)[12]
|
Барбара Копець-Умястовська[pl], Януш Охаб і Марта Шафранська-Брандт (ex aequo)
|
за переклади, відповідно, книжок Рани Дасгупти «Столиця: Портрет Делі в 21-му столітті», Еда Вуллямі[en] The War is Dead, Long Live the War: Bosnia: The Reckoning і Мартіна Капарроса Голод (ісп. El Hambre)
|
2016
|
Павел Пьотр Решка[pl]
|
|
Польща
|
«Диявол і плитка шоколаду» (пол. Diabeł i tabliczka czekolady)[13]
|
Не присуджували
|
–
|
2015
|
Вільям Далрімпл[en]
|
|
Шотландія
|
«Повернення короля» (англ. Return of a King)[14][15]
|
Не присуджували
|
–
|
2014
|
Елізабет Осбрінк[en]
|
|
Швеція
|
І у Віденському лісі все ще стоять ці дерева (швед. Och i Wienerwald står träden kvar)[16]
|
Ірена Ковадло-Пшедмойська
|
за переклад книжки Елізабет Осбрінк «І у Віденському лісі все ще стоять ці дерева»
|
2013
|
Ед Вуллямі[en]
|
|
Велика Британія
|
«Амексика: Війна вздовж кордону» (англ. Amexica: War Along the Borderline)[17][18]
|
Януш Охаб
|
за переклад книжки Еда Вуллямі «Амексика: Війна вздовж кордону»
|
2012
|
Ляо Їу[en]
|
|
Китай
|
The Corpse Walker: Real Life Stories, China from the Bottom Up (кит.: 中国底层访谈录)[19]
|
Вень Хуан і Агнєшка Покойська[pl]
|
за переклад з китайської на англійську мову книжки Ляо Їу The Corpse Walker: Real Life Stories, China from the Bottom Up
|
2011
|
Світлана Алексієвич
|
|
Білорусь
|
«У війни не жіноче обличчя»[20]
|
Єжи Чех[pl]
|
за переклад польською мовою книжки Світлани Алексієвич «У війни не жіноче обличчя»
|
2010
|
Жан Атцфельд[en]
|
|
Франція
|
Стратегія антилоп[fr] (фр. La Stratégie des antilopes)[21]
|
Яцек Гіщак[pl]
|
за переклад польською мовою Жана Атцфельда «Стратегія антилоп»
|
Див. також
Примітки
Посилання