Лінда Деніз Блер народилася 22 січня1959 року в Сент-Луїсі (штат Міссурі) в родині військово-морського рекрута Джеймса Фредеріка та Еліонори Блер (до шлюбу Ліч). У неї були старша сестра Деббі та старший брат Джим. Коли Лінді було два роки, батько влаштувався на роботу в Нью-Йорку і сім'я переїхала в місто Вестпорт у Коннектикуті, де мати пішла працювати агенткою з продажу нерухомості. В 5 років Лінда почала працювати моделлю, знявшись у фотосесіях для дитячих розділів в каталогах «Sears», «J. C. Penney» і «Macy's» і в понад 70 рекламних роликах виноградного джему компанії «Welch's»[3]. У 6 років вона уклала контракт з газетою «The New York Times» на участь в її рекламі і в цьому ж віці почала займатися верховою їздою. Попри те, що Лінда мріяла стати ветеринаркою, її кар'єра моделі поступово перейшла в акторську, і в 1968 році відбувся її акторський дебют, коли вона знялася як постійна акторка в мильній опері «Hidden Faces».
Кар'єра
Лінда Блер почала акторську кар'єру з невеликих епізодичних ролей в кіно і телесеріалах. А її дебютною роботою в кіно стала роль Барді у фільмі «Спортивний клуб» у 1971 році.
Незабаром їй запропонували роль одержимою дияволом дівчинки, яка стала її проривом[4].
На роль Ріган Макніл у фільмі «Той, що виганяє диявола» спочатку планувалася молода акторка Памелін Фердін, але режисер картини Вільям Фрідкін вирішив взяти на цю роль абсолютно невідому актооку. Оскільки Фердін вже була відома своїм телеролями, виконавицею була обрана Лінда Блер.
Фільм, знятий за бестселером Вільяма Пітера Блетті, отримав 10 номінацій на «Оскар» і виграв дві з них за «Кращий адаптований сценарій» (Вільям Пітер Блетті) та «Кращий звук» (Роберт Кнудсон, Крістофер Ньюман). Лінда Блер також була номінована на «Оскар» за «Кращу жіночу роль другого плану», її партнерами по фільму стали такі зірки, як Еллен Берстін та Макс фон Сюдов.
У Списку 100 найбільших кінематографічних лиходіїв і героїв», опублікованому Американським інститутом кіномистецтва в червні 2003 року, персонажка фільму «Той, що виганяє диявола» Ріган Макніл у виконанні Лінди Блер удостоїлася дев'ятого місця серед лиходіїв[5].
Шанси на отримання премії «Оскар» у Лінди Блер значно зменшилися через скандал, в якому Мерседес Маккембрідж, акторка, що озвучувала демона, подала в суд на студію «Warner Bros.» за те, що її імені не вказали в титрах. У підсумку «Оскар» отримала Татум О'ніл, а Блер була удостоєна премії «Золотий глобус» у номінації «Краща жіноча роль другого плану» і отримала номінацію на цю ж премію за «Кращий акторський дебют серед жінок», а також отримала премію Вибір народу.
Через рік після цього Лінда Блер з'явилася у фільмі «Аеропорт 1975», втіливши хвору дівчинку, що чекає на пересадку нирки, що виглядало досить наївно через велику й успішну попередню роль.
У 1977 році Блер знялася в сиквелі «Той, що виганяє диявола» під назвою «Той, що Виганяє диявола 2: Єретик», де зіграла вже дорослу Ріган через 4 роки після жахливих подій. Фільм був дуже прохолодно сприйнятий критикою і публікою, а Блер була номінована на премію «Сатурн» як найкраща акторка в 1978 році[6].
Потім були ролі в малоуспішних фільмах: «Перемога в Ентеббе» (1976), «Солодка ніч» (1982), «Жінки за ґратами» (1984), «Острів Дикунів» (1986) та «Дикі вулиці» (1986). Майже за кожну з ролей у цих фільмах Блер або номінувалася, або отримувала премію «Золота малина» в номінації «Найгірша акторка». Такі фільми з її участю також не мали великого успіху і пройшли майже непомітно — «Переполох» (1981), «Нічний патруль» (1984), за який їй навіть вручили «Золоту малину» в номінації «Найгірша акторка», «Червона спека» (1985), «Знову всесильний» (1990) та «Фатальний зв'язок» (1992). В результаті вона отримала шість номінацій на «Золоту малину», у чотирьох з яких виграла.
У 1990 році Лінда Блер з'явилася у фільмі «Рецидив» — пародії на «Той, що виганяє диявола», де виконала роль одержимої дияволом матері двох дітей. Її Ненсі Алгет стала майже точною копією її роботи в оригінальному фільмі, а головну роль в картині виконав Леслі Нільсен.
У 1996 році вона знялася в трилері «Крик», де виконала епізодичну роль репортерки[7]. Одна з її останніх великих ролей була в телесеріалі «Надприродне» у 2006 році. І в цьому ж році Лінда Блер була номінована на нагороду «TV Land Award» як найкраща зірка фільму тижня. Після цього вона рідко з'являлася на екрані, в основному в короткометражних фільмах і епізодичних ролях в телесеріалах.
У 2016 році акторка знялася у фільмі «Зелена фея».
Особисте життя
За повідомленням британського сайту The Biography Channel, Лінда Блер деякий час мала алкогольну та наркотичну залежність[8].
В кінці 1970-х років вона мала проблеми з поліцією, коли їй було пред'явлено звинувачення в зберігання наркотиків (кокаїн)[9][10].
Блер тоді визнала свою провину в обмін на трирічний випробувальний термін.
Більшу частину свого дорослого життя акторка присвятила фонду захисту тварин.
↑Skin (1 January 2005). Mr. Skin’s Skincyclopedia: The A-to-Z Guide to Finding Your. Favonte Actresses Naked. St. Martin’s Press. p. 67. ISBN 978-0-312-33144-3.