Через два роки Лідію Поет було прийнято до Асоціації адвокатів та прокурорів Турина, що викликало негативні реакції та дискусії по всій Італії[5]. Проте займалася вона юридичною практикою лише три місяці, перш ніж її позбавили адвокатської ліцензії та виключили з Асоціації адвокатів через те, що вона була жінкою[6]. Попри це, Поет продовжувала працювати правницею разом зі своїм братом Джованні Енріко, хоч і не могла виступати в судах. Особливо захищала права дітей і маргіналізованих осіб, а також виступала за виборче право жінок[3].
1920 року, у віці 65 років, Поет офіційно вступила до Асоціації адвокатів Турина завдяки закону 1919 року, що дозволив жінкам займатися адвокатською практикою[4].
Лідія Поет не була в шлюбі й не мала дітей[3]. Все життя прожила у гарному будинку в центрі містечка Пінероло, неподалік Турина, зі своїм братом адвокатом Джованні Енріко Поетом, теж бездітним і неодруженим[7].
Серіал мав успіх в аудиторії[9], проте був розкритикований ще живою ріднею Поет за історичну недостовірність як такий, що ганьбить пам'ять про неї. За словами рідних, Лідія Поет ніколи не жила в Турині, а все життя мешкала у містечку Пінероло; її брат ніколи не був одружений та не мав дітей, попри це одними з головних персонажів серіалу є його дружина та донька[7]. Серіал також викликав критику за приховування вальденського походження Лідії Поет, за зайве використання вульгарних виразів та загалом за низьку відповідність історичній дійсності.[10]
.svg){kind=small}
