PROFILPELAJAR.COM

Ліана де Пужі
Ліана де Пужі
фр. Liane de Pougy
Ім'я при народженні	Анна-Марі де Шассень
Псевдонім	Liane de Pougy, Princesse Ghika і Sœur Anne-Marie de la Pénitence
Народилася	2 липня 1869; Ла-Флеш, Франція
Померла	26 грудня 1950 (81 рік); Лозанна, Швейцарія
Поховання	Сен-Мартен-ле-Віну
Громадянство	Франція
Діяльність	куртизанка, артистка кабаре, танцюристка, письменниця, редакторка
Мова творів	французька
Діти	Marc Pourped
Автограф
	Ліана де Пужі у Вікісховищі

Ліана де Пужі (фр. Liane de Pougy власне Анна-Марі де Шассень, 2 липня 1869, Ла-Флеш — 26 грудня 1950, Лозанна) — французька танцюристка, письменниця і куртизанка, одна з паризьких зірок Прекрасної епохи. Авторка щоденника.

Життєпис

Ліана де Пужі. Поштова листівка фотографа Надара

Дочка військового. Отримала релігійне виховання в монастирі в Морбіані.

У 16 років одружилася з морським офіцером, народила сина (згодом син став льотчиком і загинув на фронті в 1914 році). Після двох років шлюбу втекла в Париж від чоловіка, який її бив, домоглася розлучення.

Зустрілася з популярним драматургом і лібретистом Анрі Мельяком, який закохався в неї й допоміг їй влаштуватися в Фолі-Бержер, тут вона і взяла собі сценічний псевдонім.

Брала уроки у Сари Бернар. Змагалася з Кароліною Отеро (їх, разом з Емільєною д'Алансон, називали «три грації прекрасної епохи»). З успіхом гастролювала в Великій Британії. Дружила c Жаном Лорреном, Рейнальдо Аном, Максом Жакобом. Її писали відомі художники, фотографував Надар, до її шанувальників належав Д'Аннунціо. Марсель Пруст написав з Ліани Одетту де Кресі, героїню роману «На Сваннову сторону» (фр. Du côté de chez Swann).

Була бісексуалкою, серед її стосунків відомий роман з художницею, письменницею й акторкою Матільдою де Морні, маркізою де Бельбеф (Міссі) і недовгий зв'язок з Наталі Барні, описаний Пужі в романі «Сапфічна ідилія» (1901).

У 1910 році одружилася з румунським князем Георгієм Гикою, після 16 років щасливого шлюбу князь кинув дружину заради молодшої красуні (але вони не розлучалися).

У 1928 році Ліана де Пужі подружилася з настоятелькою монастиря Святої Агнеси під Греноблем, багато пожертвувала монастирю і заповідала поховати себе тут.

З початком Другої світової війни переїхала в Лозанну.

У 1945 році, після смерті чоловіка, вступила послужницею в домініканський орден. Доглядала за розумово неповноцінними дітьми в сирітському притулку.

Померла, як і мріяла, в ніч Різдва.

Праці

L'Insaisissable, роман (1898, присвячений Жану Лоррену)
Myrrhille (1899)
L'Elizement, комедія (1900)
Idylle saphique, роман (1901, перевид. 1979).
Ecce homo. D'ici, de la (1903)
Les sensations de Mademoiselle de La Bringue (1904)
Yvée Lester (1908)
Yvée Jourdan (1908)
Mes Cahiers Bleus, щоденники (1977, англ. пер. 1979)

Галерея

Фото Надара
1886
Поль Елльо. Портрет Ліани де Пужі, 1908
1902
Ліана де Пужі в образі черниці, Надар
Ліана де Пужі, деталь із «Вечора в Пре-Кателані» Анрі Гервекса (1909)

Примітки

↑ Find a Grave — 1996.
d:Track:Q63056

Література

Barney NC Souvenirs indiscrets. Paris: Flammarion, 1992.
Chalon J. Liane de Pougy, courtisane, princesse et sainte, Paris: Flammarion, 1994 (яп. пер. 1999 року. 2003).
Dufresne C. Trois grâces de la Belle Epoque. Paris: Bartillat, 2003