Люсьєн Деліль

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Деліль.
Люсьєн Деліль
фр. Lucienne Delyle
Основна інформація
Дата народження16 квітня 1913(1913-04-16)[1]
Місце народженняXIV округ Парижа, Париж
Дата смерті10 квітня 1962(1962-04-10)[2][1] (48 років)
Місце смертіМонте-Карло
Причина смертілейкоз
ПохованняРосійський цвинтар Кокад
Громадянство Франція
Професіїспівачка, акторка
Інструментивокал[d]
Жанришансон
ЛейблиPathé[d]
ДітиМінуш Бареллі
CMNS: Файли у Вікісховищі

Люсьєн Деліль (фр. Lucienne Delyle, 16 квітня 1917, Париж — 10 квітня 1962, Монте-Карло) — французька співачка. Пісня Mon Amant de Saint-Jean (1942) зробила її однією з найпопулярніших співачок країни 1940-50-х років.

Біографія

Народившись у Парижі, вона отримала освіту фармацевта. Будучи фармацевтом за освітою[3], вона захоплювалася співом, поки одного разу в 1939 році її не почув господар місцевої радіостанції Жак Канетті. Саме тоді і почалася її кар'єра співачки.

Того ж року її перші записи, зокрема романтично-поетичний вальс Sur les quais du vieux Paris, підняли її до звання популярних французьких співаків[4] Дві інші пісні, Elle fréquentait la rue Pigalle і Je n'en connais pas la fin були запозичені з репертуару Едіт Піаф[5][6]

У 1940 році вона вийшла заміж за джазмена Еме Бареллі[en] (1917—1995), який керував її кар'єрою все життя. У них народилася дочка Мінуш (1947—2004), яка згодом теж стала співачкою.

Після запису пісні «Mon Amant De Saint-Jean» (1942) Люсьєн Деліль стала однією з найпопулярніших французьких співачок. У 1953 році разом з молодим ще Жильбером Беко виступила в знаменитому концертному залі «Олімпія»[7].

У кінця 50-х років вона перенесла лейкемію, і її кар'єра швидко спадала. У 1960 році вона дала заключну серію концертів на сцені музичного залу Бобіно.

Померла в Монте-Карло, Монако, в 1962 році.

Джерела

Bibliographe

  • Gianni Lucini, Luci, lucciole e canzoni sotto il cielo di Parigi — Storie di chanteuses nella Francia del primo Novecento), Novara, Segni e Parole, 2014, 160 p. ISBN 978-8890849442

Примітки

  1. ↑ а б Discogs — 2000.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Lucienne Delyle, hirondelle des faubourgs [Архівовано 16 червня 2020 у Wayback Machine.], movie-musical-world, 4 avril 2009.
  4. ↑ Lucienne Delyle [Архівовано 19 листопада 2015 у Wayback Machine.], dutempsdescerisesauxfeuillesmortes.net.
  5. ↑ Biographie de Lucienne Delyle [Архівовано 1 липня 2020 у Wayback Machine.], chantefrance.com.
  6. ↑ Philippe Laxague, Lucienne Delyle [Архівовано 3 липня 2020 у Wayback Machine.], radiopluriel.fr, 30 mai 2019.
  7. ↑ Pierre Perret, A Capella, Cherche Midi, 2011, 328 pages (version Google, non paginée)

Посилання