Значну частину кар'єри провів у «Боруссії» (Дортмунд), з якою став одним з найкращих бомбардирів в історії Бундесліги, а також вигравав чемпіонат та Кубок ФРН, а також Кубок володарів кубків УЄФА. Крім цього грав за національну збірну ФРН, у складі якої став віце-чемпіоном світу у 1966 році.
Клубна кар'єра
Розпочав займатись футболом у 1951 році в команді «Дорстфельдер 09» з рідного Дортмунда, паралельно працював автомеханіком[1]. 1960 року, під час матчу його команди проти клубу «Люнер»[de] на грі був присутній головний тренер головної команди міста, «Боруссії» (Дортмунд), Макс Меркель. Він шукав захисника, який міг би замінити травмованого Герберта Зандманна[de], але Еммеріх забив у цій грі чотири голи, чим вразив Меркеля і він замість захисника запросив до своєї команди цього молодого форварда[2].
В новій команді Лотар у 1963 році виграв останній аматорський чемпіонат Німеччини 1963 року[en]. Того ж року була створена Бундесліга, де Еммеріх відразу став одним з найяскравіших форвардів і граючи у зв'язці з Зігфрідом Гельдом, що отримала назву «Страшні близнюки» (Terrible Twins)[3], двічі ставав найкращим бомбардиром чемпіонату ФРН в сезонах 1965/66 і 1966/67 років, забивши 31 і 28 голів відповідно. Всього за шість сезонів у Бундеслізі він забив 115 голів в 183 матчах[4] і з результатом 0,63 голи за гру є третім серед 50-ти найкращих бомбардирів Бундесліги[de], поступаючись за цим показником лише Роберту Левандовському (0,7) та Герду Мюллеру (0,85). Також з клубом Лотар виграв Кубок ФРН у сезоні 1965 року, забивши другий гол у фінальній грі з «Алеманією» (Аахен). Цей тріумф дозволив команді кваліфікуватись на Кубок володарів кубків 1965/66, в рамках якого Еммеріх забив рекордні за всю історію турніру 14 голів[5], в тому числі чотири голи у півфінальних іграх проти англійського «Вест Гем Юнайтед», а його команда стала володарем трофею, ставши першою німецькою командою, що виграла цей кубок. За це поряд із іншими гравцями команди був нагороджений найвищою німецькою спортивною нагородою, «Срібним лавровим листом»[6]. Загалом за дортмундців Лотар зіграв 250 матчів і забив 148 голів у всіх турнірах.
1969 року Лотар перебрався в бельгійський «Беєрсхот», де також став головним голеадором і в сезоні 1969/70 з 29 голами у 30 іграх став найкращим бомбардиром чемпіонату Бельгії, а в наступному сезоні допоміг команді виграти Кубок Бельгії. Загалом за три сезони забив за клуб 50 голів у 79 іграх в усіх турнірах.
З 1972 року два сезони захищав кольори австрійської «Аустрії» (Клагенфурт), і обидва рази ставав другим найкращим бомбардиром чемпіонату, при тому що команда боролась за виживання. Після цього 1974 року Лотар повернувся в ФРН, де і завершував професіональну кар'єру у клубах Другої Бундесліги «Південь» «Швайнфурт», «Вюрцбург» та «Вюрцбургер Кікерс», а з 1978 року став грати в аматорській Оберлізі за клуби «Неккаргерах»[de] та «Кастель 06[de]», де був граючим тренером.
Виступи за збірну
23 березня 1966 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Німеччини в товариській грі проти збірної Нідерландів (4:2), забивши у цьому матчі гол. А вже влітку того ж року у складі збірної був учасником чемпіонату світу 1966 року в Англії, де разом з командою здобув «срібло». На «мундіалі» Лотар зіграв чотири гри, і в матчі групового етапу проти Іспанії (2:1) забив свій другий і останній гол за «бундестім», а програна фінальна гра проти господарів англійців (2:4) стала останньою для Еммеріха у складі збірної, за яку він загалом провів 5 матчів, забивши 2 голи[7].
Кар'єра тренера
По завершенні кар'єри гравця очолював низку німецьких нижчолігових команд, проте серйозних результатів не досяг. З 1999 року і аж до смерті працював у «Боруссії» (Дортмунд) на посаді відповідального за зв'язки з фанатами.
.jpg)
.svg){kind=small}
