PROFILPELAJAR.COM

Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Лесин ясен»
Назва на честь	Леся Українка
	50°44′19″ пн. ш. 25°19′18″ сх. д. / 50.7386296° пн. ш. 25.3216437° сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Україна; Волинська область,; м. Луцьк
Площа	0,01 га
Засновано	1972 р. (надано статус пам'ятки природи)
Оператор	КП «Зелене господарство» (м. Луцьк)
	Лесин ясен (Волинська область)
	Лесин ясен у Вікісховищі

Ле́син я́сен — колишня ботанічна пам'ятка природи місцевого значення в Україні, найстаріше дерево міста Луцька віком понад 200 років. Розташовувалася на вулиці Кафедральній, перед головною вежею Луцького замку. Являла собою ясен, що ріс біля будинку, в якому жила письменниця Леся Українка.

Характеристики

Під пам'ятку природи виділялася площа 0,01 га. Перебувала у віданні міського КП «Зелене господарство». Висота дерева складала 25 м, діаметр стовбура на висоті 1,3 метра — 1,4 м, обхват 4,92 м^[1]^[2].

Історія

Першим зображенням Лесиного ясена вважається малюнок невідомого автора 1860—1880-х років, який зберігається у Національному музеї в Кракові. Тодішні розміри дерева складно оцінити через порушені пропорції на зображенні. На фото перших років ХХ століття ясен уже високе дерево з розгалуженою кроною. Дерево видно на знімках під час таких подій як Австрійська окупація Луцька 1915—1916 років, перший Першотравень за приходу більшовиків 1917 року, відвідини Луцька Юзефом Пілсудським у 1921. Ясен видно на польських листівках 1920-1930-х років, та німецьких матеріалах 1941—1942^[3].

Статус пам'ятки природи ясену було надано 1972 року з метою його збереження як найстарішого дерева в Луцьку. Вік рослини було оцінено в понад 200 років. Ясен названо на честь Лесі Українки, оскільки він ріс біля одного з будинків, де мешкала видатна українська поетеса^[1].

Проблема втрати Лесиного ясена постала в 2013 році, коли в ньому почала збільшуватись порожнина, що загрожувало падінням дерева^[4].

Згідно з обстеженням 2015 року, верхівка дерева всихала, сухі гілки займали 10 % крони. Одне з великих розгалужень стовбура в попередні роки зрізали через усихання. Дупла зацементували, втім, у стовбурі містилася щілина, де вода замерзала в холодну пору, руйнуючи дерево. Іншим шкідливим для дерева фактором вказувалося розташування поруч стоянки автомобілів^[1].

У 2020 році стан ясена суттєво погіршився, дерево похилилося після одного з буревіїв. Для порятунку дерева було залучено спеціалістів з Національного університету біоресурсів^[5]. За їхнім рішенням, ясен потребував санітарної чистки сухих гілок та балансування крони, що може подовжити життя рослини ще на десятки років^[6]. Пропонувалося і зрізати ясен, аби його падіння не загрожувало людям^[7].

Дерево було втрачено в ніч 30 червня 2020 року, коли його повалив буревій^[8].

21 квітня 2021 року під час сесійного засідання Волинської обласної ради депутати скасували статус ботанічної пам'ятки природи місцевого значення «Лесин ясен»^[9]. Деревина використовується для виготовлення меблів^[10]^[11] та музичних інструментів^[12].

15 вересня 2022 року Волинська обласна рада своїм рішенням надала статус пам’ятки природи віковому дубу, висадженому на початку ХХ століття біля будинку, в якому у 1890-1891 роках проживала видатна українська поетеса Леся Українка.^[13]

Лесин ясен у легендах

Поширена легенда розповідає, що під цим ясеном полюбляла відпочивати Леся Українка^[14] та навіть писала під ним свої твори^[15].

Косачі справді мешкали в Луцьку в 1879—1882 роках, а також у жовтні 1890-го — січні 1891-го. Вони проживали в будинку колишнього єзуїтського колегіуму, в костельному будинку на сучасній вулиці Михайла Драгоманова, і за ще однією невідомою адресою. Тривалий час вважалося, що це міг бути шляхетський будинок № 21 на вулиці Кафедральній. На це, втім, натякає лише один епізод у спогадах Ольги Косач-Кривинюк про те, як Леся гралася з братом Михайлом біля річки (під якою імовірно мається на увазі рукав зниклої дотепер річки Глушець). Жоден ясен у цих спогадах не фігурує, хоча дерево, відоме пізніше як Лесин ясен, росте неподалік від усіх трьох місць проживання^[14].

За оцінкою начальника відділу Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства Бориса Бабеляса, насправді ясену 130—150 років. Тож у часи дитинства Лесі він був зовсім невеликим деревом, яке напевне не привертало уваги^[14].

Лучани відмітили символічність падіння дерева: це відбулося наступного дня після смерті луцького краєзнавця Вальдемара Пясецького^[3].