PROFILPELAJAR.COM

*Кінець світу*
Кінець світу;
фр. La Fin du monde
	Французькі оригінальні постери до фільму
Жанр	драма, фантастика
Режисер	Абель Ґанс
Продюсер	К. Іванофф
Сценаристи	Жан Буає; Абель Ґанс; Г.С. Крафт;
На основі	роману Кінець світу Каміля Фламмаріона
У головних ; ролях	Абель Ґанс ; Віктор Франсен
Оператор	Моріс Форстер; Роже Юбер; Жуль Крюжер; Ніколя Рудакофф;
Композитори	Артур Онеґґер; Морис Мартено; Мішель Мішле; Р. Сіохан; Владимир Зедербаум;
Кінокомпанія	L'Écran d'Art
Дистриб'ютор	L'Écran d'Art
Тривалість	105 хв.
Мова	французька
Країна	Франція
Рік	1931
Дата виходу	23 січня 1931
IMDb	ID 0021864
Рейтинг	IMDb:

У Вікіпедії є статті про інші фільми з такою ж, або схожою назвою: Кінець світу (значення).

«Кінець світу» (фр. La Fin du monde) — французький фантастичний фільм-драма 1931 року, перша звукова режисерська робота Абеля Ґанса знята за мотивами однойменного фантастичного роману Каміля Фламмаріона, опублікованого у 1894 році^[1]^[2].

Сюжет

У церкві йде театральна постановка розп'яття Христа. Його роль грає Жан Новалик — письменник, поет, провидець, чий брат Марсіаль, лауреат Нобелівської премії, вирушає в обсерваторію Пік-дю-Міді продовжувати астрономічні дослідження. Обоє закохані в Женев'єву де Мюрсі, але Жан переконаний, що його доля — страждання, і хоче пожертвувати собою заради брата та поступитися йому жінкою. Марсіаль відмовляється від цієї пожертви. Батько Женев'єви, учений і суперник Марсіаля, хоче видати дочку за Шомбурга, кар'єриста, що розбагатів на біржових іграх. Шомбург влаштовує вечірку на честь Женев'єви і під завісу опановує її силою.

Жан намагається захистити дівчинку від побоїв батьків, але ті несправедливо звинувачують його, й за ним женеться натовп. Кинутий кимось камінь потрапляє йому в лоб; декілька днів Жан знаходиться на межі божевілля. Марсіаль дізнається, що комета, яка розмірами перевищує у сім разів діаметр Землі, невідворотно зіткнеться з нашою планетою через 114 днів. Він говорить про це братові, який вигукує: «Я знав!». Жан складає заповіт і перед смертю просить Марсіаля і Женев'єву, що повернулася до нього, скористатися цим лихом, щоб навчити людей краще розуміти та любити один одного.

Планеті загрожує війна, і Марсіаль просить головного редактора великої газети опублікувати новину про невідворотне наближення комети. Він вступає в союз з біржовиком Верстером і домовляється, що той гратиме на пониження й боротиметься із спекуляціями Шомбурга, що робить ставки на війну. Женев'єва, швидко втомившись від боротьби за благо людства, хоче просто жити. Вона повертається до Шомбурга, який готує замах на Марсіаля і хоче перешкодити йому звернутися до народу по радіо з Ейфелевої вежі із закликом проти мобілізації. Він гине в кабіні ліфта, кабель якого Марсіаль підрізував газовим пальником. Марсіаль не знав, що в цій кабіні була і Женев'єва.

Марсіаль скликає Всесвітні Генеральні Штати. У цей час люди усієї Землі тремтять від страху або моляться. За 32 години до зіткнення з кометою багато хто намагається забути про неї, п'ють, танцюють і влаштовують велетенські оргії. Марсіаль проголошує Вселенську Республіку для тих, кому вдасться вижити.

У ролях


• Абель Ґанс	…	Жан Новалик
• Колетт Дарфей	…	Женев'єва де Мюрсі
• Сільвія Гренад	…	Ізабель де Мюрсі
• Жанна Бріндо	…	мадам Новалик
• Самсон Фенсільбер	…	Шомбург
• Жорж Колен	…	Верстер
• Жан д'Ід	…	Мюрсі
• Віктор Франсен	…	Марсіаль Новалик
• Мажор Ейтнер	…	лікар
• Олександр Вертинський

Знімальна група

Автор сценарію — Жан Буає, Абель Ґанс, Г.С. Крафт
Режисер-постановник — Абель Ґанс
Продюсер — К. Іванофф
Оператори — Моріс Форстер, Роже Юбер, Жуль Крюжер, Ніколя Рудакофф
Композитори — Артур Онеґґер, Морис Мартено, Мішель Мішле, Р. Сіохан, Владимир Зедербаум
Монтаж — мадам Брюер, мадам Маргаріт
Артдиректори — Сесар Лакка, Лазар Меєрсон, Жан Перр'є, Вальтер Руттманн
Звукорежисер — Роберт Боудойн

Навколо фільму

Початкова тривалість фільму (3 години) була скорочена на третину перед урочистим показом в «Опері» в січні 1931 року, і в наші дні від «Кінця світу» залишилася тільки 105-хвилинна версія^[3].

Примітки

↑ Camille Flammarion, La Fin du monde. Paris: Ernest Flammarion, 1894. digitised version of the original French novel [Архівовано 14 грудня 2015 у Wayback Machine.] is available in the Gallica service of the Bibliothèque Nationale Française [процитовано 17 серпня 2017].
↑ New York Times: End of the World. NY Times. Архів оригіналу за 9 березня 2008. Процитовано 19 липня 2008.
↑ Жак Лурселль, 2009.

Джерела

Лурселль, Жак. La fin du monde/Конец света // Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 1290—1292. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)