PROFILPELAJAR.COM

	Кхаї Буа Бан
	9-й Король Лансангу
	9-й Король Лансангу
1433 — 1436
Попередник:	Лусаї
Наступник:	Кхам Кеут
Народження:	15 століття; Луанґпхабанґ, Лаос
Смерть:	1436
Країна:	Лаос

Кхаї Буа Бан (пом. 1436) — дев'ятий правитель королівства Лансанг.

Зійшов на трон 1433 року після самогубства Лусаї, який викрив змову проти себе та не мав іншого виходу, як накласти на себе руки^[1]^[2]. Правив до 1436 року, коли його, як і багатьох попередників Кхаї Буа Бана, було вбито^[3].

Хроніки, в яких згадується Кхаї Буа Бан, належать до старовинних анналів королівства Лансанг, держав Ланна, Аюттхая та Бірма, й усі вони суперечать одне одному. Зокрема хроніки Лансангу перекладались іншими мовами та тлумачились по різному, що спричинило дискусії з приводу правдивості тих історичних джерел. Більшість дослідників вважають, що до оригінальних текстів навмисне вносились зміни, щоб не висвітлювати ті чи інші події з метою возвеличення власної держави. Окрім того, дослідникам вкрай важко встановити хронологію та чітку послідовність подій і правителів у той період історії королівства Лансанг. Тому події та дати біографії Кхаї Буа Бана не можуть бути цілком достовірними^[4].

Біографія

Імовірно, був онуком короля Самсенетаї^[2]^[3]. Перш ніж зайняти трон Лансангу, обіймав посаду губернатора провінції Муангсієнгкаї^[1]^[2]. Зійшов на трон 1433 року, успадкувавши від Лусаї державу, що страждала через постійну боротьбу за владу та суперечки між різними фракціями при дворі, а також через інтриги куртизанки Магадеві^[2]^[3]. Так само, як і за правління його попередників, країною фактично керувала Магадеві, яка у своїй жазі до влади стала ініціаторкою убивств королів Пхомматата, Юкхона та Хон Кхама, через її інтриги також був змушений тікати з країни король Кхам Там Са, а Лусаї скоїв самогубство^[2]^[3].

Однак, на відміну від чотирьох з п'яти його попередників Кхаї Буа Бан був обраний радою знаті, а не призначений за прямою вказівкою Магадеві. І правив Кхаї Буа Бан значно довше від своїх попередників, однак він не зміг уникнути їхньої долі — 1436 року його було вбито за змовою, організованою Магадеві. Наступником Кхаї Буа Бана на престолі Лансангу став син Самсенетаї Кхам Кеут^[2]^[3].

Боротьба за владу

Жага Магадеві до абсолютної влади стала причиною постійних інтриг і змов при дворі Лансангу, а також спричинила численні вбивства його королів. Як наслідок, країна перебувала у глибокій кризі^[2]^[3]. Близько 1440 року, коли Магадеві було вже понад 90 років, вона мала шанс стати першою жінкою-правителькою Лансангу. Втім знать об'єдналась і вирішила покласти край її свавіллю: Магадеві було вбито разом з її молодим чоловіком, а державу тимчасово очолила рада, що складалась із представників духовенства^[2]^[3].

Одночасно державу роздирали протистояння між фракцією, що підтримувала зв'язки з сіамською державою Аюттхая, з одного боку, та фракцією, що залежала від Кхмерської імперії, з іншого. Перша з тих фракцій утворилась від самого початку заснування королівства Лансанг, коли його засновник Фа Нгум одружився з дочкою правителя Аюттхаї Рамадіпаті. Ця партія знайшла підтримку серед аристократів, відданих традиції мандала, що її започаткував у своїй державі Фа Нгум^[3]. Інша фракція була тісно пов'язана з кхмерським імператорським двором, який відіграв надважливу роль в об'єднанні лаоських земель та заснуванні королівства Лансанг. Деякі дослідники вважають, що саме конфлікт між тими двома фракціями призвів до повалення та заслання з країни її засновника, короля Фа Нгума 1372 року^[3].

Примітки

↑ ^а ^б lanxang1. www.royalark.net (англ.) . Архів оригіналу за 26 липня 2017. Процитовано 27 листопада 2020.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Viravong, Maha Sila (1964). History of Laos (PDF) (англ.) . New York: Paragon book reprint corp. с. 41, 42. Архів оригіналу (PDF) за 3 квітня 2020. Процитовано 27 листопада 2020.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к Simms, Peter; Simms, Sanda (2001). ч. III. The Kingdoms of Laos: Six Hundred Years of History (англ.) . Psychology Press. ISBN 978-0-7007-1531-2. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 27 листопада 2020.
↑ Simms, Peter; Simms, Sanda (2001). IV. The Kingdoms of Laos: Six Hundred Years of History (англ.) . Psychology Press. с. 55. ISBN 978-0-7007-1531-2. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 27 листопада 2020.