З 1944 по 1963 рік працював архітектором в інституті проектування міст «Діпромісто». У 1950-ті роки в колективі архітектора Йосипа Каракіса спільно з інженером Гергієм Тер-Арутюнянцем проектував галерейні будинки, які були реалізовані зокрема в Дніпропетровську. Після створення КиївЗНДІЕП перейшов до нього, де працював до 1970 року.
Крім архітектури Володимир Адамович займався малюванням, живописом, створював скульптури з глини, дерева, глини та гіпсу. Зокрема, у 1980-ті роки їздив на Русанівські сади на дачу архітектора В. Каракіса і виконав з гіпсу його бюст[1].
Похоронні будинки в Донецьку, Житомирі, Чернівцях, Рівному, Вінниці та Дніпропетровську (1972—1978);
Ряд корпусів газопостачання в Ялті (1984—1990);
Ряд корпусів «Полтаватеплоенерго» (1989—1993);
Науково-дослідний інститут буряківництва в Києві (1990—1992);
Церква в селі Морозівка (1996—1997);
Станція газопостачання і побутових приміщень корпусу в Кривому Розі (1995—1996);
Реконструкція центру села Лутище (1999—2005).
Участь у виставках
Учасник всеукраїнської виставки у 1950 році;
Учасник персональної виставки в Києві в 2000 році.
Родина
Донька — Валентина Володимирівна Куцевич (нар. 7 лютого 1942, Шубар-Кудук) — художник-живописець, закінчила КДХІ (1965) та аспірантуру Академії мистецтв СРСР (1973). Отримала срібну медаль Російської Академії мистецтв" (2005)[2].
Онука — Яна Борисівна Бистрова (нар. 31 березня 1966, Київ) — художник.
Син — Куцевич Вадим Володимирович (нар. 22 серпня 1944 року, Харків) — архітектор, доктор архітектури, професор, керівник науково-дослідного архітектурного центру ПАТ «КиївЗНДІЕП», академік Української академії архітектури.
Література
Пам'яті зодчого // Будівництво України : Науково-виробничий журнал. — 2012. — № 2. — С. 44 : фото . — ISSN 0135-1699[3](укр.)
Архитектору Владимиру Куцевичу 90 лет / Интервью с отцом Вадима Куцевича // Архітектура і будівництво. — 2007. — № 3-4.
Примітки
↑Збірник наукових праць «Досвід та перспективи розвитку міст України». — Київ: Діпромісто, 2015. — Вип. 28. — С. 199.
