PROFILPELAJAR.COM

Крістіан Палусалу
ест. *Kristjan Palusalu*
Крістіан Палусалу; ест. Kristjan Palusalu
Загальна інформація
Громадянство	Естонія
Народження	10 березня 1908; Saulepi Rural Municipalityd, Естонія
Смерть	17 липня 1987 (79 років); Таллінн, Естонська РСР, СРСР
Поховання	Метсакальмісту
Зріст	185 см
Вага	110 кг
Спорт
Вид спорту	спортивна боротьба[d]
Клуб	Sport Tallinn
	Крістіан Палусалу у Вікісховищі

Крістіан Палусалу (ест. Kristjan Palusalu (при народженні Крістіан Троссманн); 10 березня 1908(19080310), село Варамурру, Саулепа, Пернівський повіт, Ліфляндська губернія, Російська імперія (нині в волості Аудру, Пярнумаа, Естонія) — 17 липня 1987, Таллінн, Естонська РСР, СРСР (нині в Естонії) — естонський борець греко-римського та вільного стилів, дворазовий чемпіон Олімпійських ігор, чемпіон Європи, семиразовий чемпіон Естонії з греко-римської боротьби (1932—1938), п'ятиразовий чемпіон Естонії з вільної боротьби (1931—1933, 1935, 1936)^[3]. Один із трьох борців, які є олімпійськими чемпіонами як з греко-римської, так і з вільної боротьби, один із двох борців (поряд з Іваром Юганссоном), які зуміли отримати два «золота» на одній і тій же олімпіаді, і єдиний, хто зміг зуміти зробити це у важкій вазі. Визнаний найкращим спортсменом Естонії XX століття^[4].

Біографія

Народився в сім'ї селянина, був найстаршим із восьми дітей. До 13 років пас худобу, потім став сільськогосподарським робітником.

У юності Крістіан Палусалу займався гімнастикою, важкою атлетикою та легкою атлетикою. Боротьбою почав займатися лише у 1929 році, під час служби на флоті. Після закінчення служби у 1929 році Крістіан Палусалу переїхав до Таллінна, у 1930 році борець завоював третє місце на чемпіонаті Естонії з вільної боротьби, у 1931 році переміг на національному чемпіонаті з вільної боротьби. У 1932 році Крістіан Палусалу став чемпіоном Естонії та з греко-римської боротьби. На Олімпійські ігри 1932 року Естонія у зв'язку з фінансовими труднощами команду не відправила, таким чином Палусалу дебютував на міжнародній арені лише 1933 року, посівши 4 місце на чемпіонаті Європи з греко-римської боротьби.

У 1935 році змінив прізвище Троссман на Палусалу^[5].

На літніх Олімпійських іграх 1936 року у Берліні боровся у категорії понад 87 кілограмів (важка вага), виступав як у греко-римській, так і у вільній боротьбі. Вибуття з турніру відбувалося в міру накопичення штрафних балів. Сутичку судили троє суддів, за чисту перемогу штрафні бали не нараховувалися, за перемогу рішенням суддів за будь-якого співвідношення голосів нараховувався 1 штрафний бал, за програш рішенням 2-1 нараховувалися 2 штрафні бали, програш рішенням 3-0 і чистий програш карався 3 штрафними.

У вільній боротьбі за титул боролися 11 осіб. Перемігши у всіх сутичках Крістіан Палусалу став олімпійським чемпіоном.

Коло	Суперник	Результат	Заснування	Час сутички
1	Йозеф Клапух	Перемога	Туші (0 штрафних балів)	10:50
2	Робер Ерлан	Перемога	Туші (0 штрафних балів)	6:45
3	Мехмет Чобан	Перемога	3-0 (1 штрафний бал)	-
4	Віллі Бюркі	Перемога	Туші (0 штрафних балів)	6:15
5	Ялмар Нюстрем	Перемога	3-0 (1 штрафний бал)	-

У греко-римській боротьбі за титул боролися 12 осіб. І в цьому виді програми Крістіан Палусалу переміг у всіх сутичках і став дворазовим олімпійським чемпіоном.

Коло	Суперник	Результат	Заснування	Час сутички
1	Едуард Щелль	Перемога	Туші (0 штрафних балів)	8:41
2	Золтан Кондороссі	Перемога	Туші (0 штрафних балів)	10:36
3	Юн Нюман	Перемога	3-0 (1 штрафний бал)	-
4	Мехмет Чобан	Перемога	3-0 (1 штрафний бал)	-
5	Курт Хорнфішер	Перемога	3-0 (1 штрафний бал)	-

^[4]

У 1936 році обраний спортсменом року в Естонії, уряд Естонії подарував йому хутір та 40 гектарів землі.^[6] У 1937 став чемпіоном Європи з греко-римської боротьби. У січні 1938 року був змушений залишити спорт через тяжку травму плеча.

З 1933 до 1940 рік працював наглядачем у Талліннській центральній в'язниці. Після окупації балтійських країн Радянським Союзом і початку Великої Вітчизняної війни Палусалу у 1941 році був мобілізований і відправлений до Котласа, у робочий батальйон. Звідти він дезертував, але був спійманий і 18 вересня 1941 року засуджений до страти. Покарання було замінено відправленням на Карельський перешийок до 7-ї армії. Невдовзі після прибуття на передову Крістіан Палусалу, поранений, потрапив у полон до фінів^[6]. У січні 1942 року він повернувся до Естонії.

12 січня 1945 року, після повторної окупації Балтійских країн радянськими військами, Палусалу знову заарештували. Він ледве не помер у таборі від виснаження, але його врятував доктор Мардна (за спогадами Єфросинії Антонівни Керсновської^[7]). Проти Крістіана Палусалу було висунуто звинувачення у пособництві окупантам, антирадянській агітації у газетній статті та дезертирстві, але перші два звинувачення не знайшли підтвердження, а останнє не могло бути доведено, оскільки його частину було розформовано, а дані, зокрема про складання присяги, не збереглися. 28 серпня 1946 року його звільнили. Звільненню сприяли численні клопотання, зокрема Йоханнеса Коткаса.

Після війни кілька разів брав участь у змаганнях, так у 1948 брав участь у республіканській першості товариства «Спартак», де працював надалі тренером^[6]. Одночасно працював на будівництві аж до пенсії, на яку він вийшов у 1970-х роках. З 1966 року був суддею республіканської категорії.

Помер у 1987 році. Похований на талліннському Метсакальмісту.

З 1988 року у Таллінні проводиться турнір пам'яті Крістіана Палусалу. У 1989 році ім'ям борця названо корабель, 10 березня 2009 року у Таллінні відкрито пам'ятник Крістіану Палусалу.

У 1999 році за результатами письмового й онлайн-голосування потрапив до списку 100 великих діячів Естонії XX століття^[8].

Існує думка, що Крістіан Палусалу послужив моделлю для Бронзового солдата, за словами посла Естонії у Росії^[9], не більше, ніж «спекуляція».

У кінематографі

Документальний фільм «Різні долі» (2000) із документального циклу «Атлети століття». Про Крістіана Палусала та Йоганнеса Коткаса.
Документальний фільм «Палусалу» (2009)^[10].