Боніфацій Крупський
рос. Бонифаций Крупский
Народився	15 липня 1822(1822-07-15) Ігнатово
Помер	12 січня 1903(1903-01-12) (80 років) Метявичі
Громадянство	Російська імперія
Національність	поляк
Діяльність	Віленське сільськогосподарське товариство
Відомий завдяки	учасник антиросійського повстання
Alma mater	Петербурзький університет
Учасник	Польське повстання 1863—1864
Членство	Q13031615?
Суспільний стан	поміщик
Титул	дворянин
Посада	комісар Ігуменського повіту
Конфесія	католик
Рід	Крупські
Батько	Урбан Крупський
Мати	Катерина Антоневич
У шлюбі з	Стефанія Свида
Діти	син Зигмунд[1], доньки
герб «Корчак»
Медіафайли у Вікісховищі

Боніфацій Урбанович Крупський (рос. Крупский Бонифаций, пол. Krupski Bonifacy, *15 липня 1822, Ігнатово — †12 січня 1903, Метявичі) — польський національний і громадський діяч, дворянин, поміщик Слуцького повіту^[1], засланець до Сибіру, комісар Ігуменського повіту в антиросійському Січневому повстанні 1863 року.

Народився в маєтку в Ігнатово^[be][1] Мінської губернії, у шляхетній родині герба «Корчак»^[2]. Син Урбана Крупського та Катерини Антоневич. Закінчив гімназію у Слуцьку та факультет природничих наук Петербурзького університету^[1]. Закінчивши навчання в Петербурзі, він допоміг батькові керувати господарствами в Бобруйському повіті. У 1861 р. він оселився в маєтку в Новосьолки Ігуменського повіту, купленому його батьком від родини Ратинських. Він одружився зі Стефанією Свіда (1850—1896)^[1].

Він створив у своєму маєтку народну школу. У 1861 р. призначений посередником у селянських справах після відміни кріпосного права. Був відомий справедливими судами та вирішенням справ на користь селян. Активно діяв у литовському сільськогосподарському товаристві в Мінську (пол. Wileńskie Towarzystwo Rolnicze), був одним із авторів статуту цього товариства^[3].

Він вважав, що спалах Січневого повстання призведе до колосальних жертв. Але незважаючи на це, діяв у повстанській організації. І в 1863 році його призначили стати повстанським комісаром Ігуменського повіту^[1]. Внаслідок доносу агента російської жандармерії^[4] московського православного попа^[1] зі звинуваченням його в «небажаному впливі на людей» для російської влади, Боніфацій переїхав з Новосьолки до Ігумену. Там його заарештували та ув'язнили в Мінську. Він був засуджений за повстанську діяльність з конфіскацією маєтку Новосьольки та йому присудили вісім років каторжної ​​праці в Іркутській губернії. Дружина Стефанія добровільно пішла за чоловіком на заслання, залишивши двох дітей. Він відбував покарання у складних умовах на поселенні Усолє-Сибірському, де народилося ще дві доньки. Через п'ять років Боніфація Крупського перевели до Тобольська, а потім до Царева Астраханської губернії. У 1874 р. він отримав дозвіл на поселення у Варшаві. Після відновлення своїх громадянських прав він оселився в Метявичах — колишньому маєтку батька, придбаного у 1856 р. у Корсаків. Там він і помер 12 січня 1903 року.