Кошовий Олег Костянтинович
Народився	19 грудня 1916 (1 січня 1917) Нижній Новгород, Російська імперія
Помер	5 серпня 1991(1991-08-05) (74 роки) Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Учасник	радянсько-фінська війна і німецько-радянська війна
Нагороди

Олег Костянтинович Кошови́й (нар. 1 січня 1917, Нижній Новгород — пом. 5 серпня 1991, Київ) — український майстер декоративно-ужиткового та ювелірного мистецтв, авіамоделіст; заслужений майстер народної творчості УРСР з 1964 року.

Народився 19 грудня 1916 [1 січня 1917](19170101) року в місті Нижньому Новгороді (нині Росія). Впродовж 1929–1932 років жив у Києві, у 1933–1938 роках — в Харкові. Здобув неповну середню освіту. У передвоєнний період конструював і розробляв двигуни для моделей; один зі зразків його авіамодельного двигуна випускали серійно у Харкові на заводі «ФЕД».

Брав участь у радянсько-фінській і німецько-радянській війнах (воював у артилерії). Нагороджений двома орденами Червоної Зірки (19 грудня 1943; 15 липня 1945) та орденом Вітчизняної війни ІІ-го ступеня (5 квітня 1985)^[1].

З 1947 року знову жив у Харкові; від 1951 року — у Києві. З 1955 року працював на Київському механічному заводі, провідним інженером цеху пластмас конструкторського бюро Олега Антонова. З його ініціативи багато несилових металічних деталей літаків марки «Ан» замінено пластмасовими.

Помер в Києві 5 серпня 1991 року.

Серед робіт:

• музична скринька з кольорового акрилату з барельєфами, текстом і нотами гімну УРСР та портретом Василя Сталіна (1949);
• срібне блюдо із 24 накладними рельєфами краєвидів Києва (1964);

макети

• «Підвезення боєприпасів для 1-го Білоруського фронту» (Потсдам, 1946);
• «Хрещатик у Києві за Генеральним планом забудови» (1954);

медалі

• «300 років возз'єднання України з Росією» (1954);
• «Пасажирський турбогвинтовий літак Ан-10» (1959);
• «За створення турбогвинтового літака Ан-24» (1959);
• «150-річчя з дня народження Тараса Шевченка» (1964);
• «125 ро­­ків Київському медичному інституту імені Олександра Богомольця» (1966);
• «25 років визволення Києва від німецько-фашистських загарбників» (1967);
• «50 років Академії наук УРСР» (1969);
• «50 років Інституту ботаніки імені Миколи Холодного АН УРСР» (1971);
• «Світовий рекорд ван­тажопідйомності на літаку Ан-124 „Рус­лан“» (1985);
• до ювілеїв
  • Олега Ан­тонова (1956, 1966, 1971, 1976, 1981, 1986);
  • Андрія Туполєва (1958, 1968);
  • Данила Заболотного (1966);
  • Костянтина Арцеулова (1966, 1971, 1973, 1976);
  • Бориса Патона (1968).

Займався скульптурним ліпленням, гравіюванням на металі. Розробив метод лиття зі секрилових смол, за яким відлито деталі оформлення станцій метро «Спортивна» (1956) у Москві, «Університет» (1960) та «Святошин» (1970) у Києві.

Автор брошур і статей з питань естетики і технології пластмас.

• Кошовий Олег Костянтинович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
• Кошовий Олег Костянтинович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 327 . — ISBN 5-88500-042-5.;
• Т. А. Галькевич, О. В. Павлюченко. Кошовий Олег Костянтинович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.