PROFILPELAJAR.COM

Костюченко Іван Петрович
Костюченко Іван Петрович
Народився	31 січня (13 лютого) 1910 ; Миргород, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	29 квітня 1983 (73 роки); Харків, Українська РСР, СРСР
Діяльність	актор
Заклад	Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка і Кіностудія ім. О. Довженка
Нагороди	;
IMDb	ID 6872567
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Костюченко.

Іва́н Петро́вич Костюче́нко (нар. 31 січня (13 лютого) 1910(19100213), Миргород — пом. 29 квітня 1983, Харків) — український актор театру і кіно, заслужений артист Української РСР (1953).

Життєпис

Після закінчення 1927 року Харківського театрального технікуму, де навчався у легендарних Амвросія Бучми та Івана Мар'яненка, розпочав свою театральну кар'єру в Харківському українському драматичному театрі ім. Тараса Шевченка, яка тривала до кінця його життя.

Акторську діяльність поєднував з викладацькою, працюючи також в драматичній студії рідного театру (1958—1963 років).^[1]

Іван Костюченко також знайомий шанувальникам кіно за низкою ролей, зіграних у фільмах кіностудії ім. О. Довженка.

Пішов з життя 1983 року.^[2]

Аркадій, Сергій Горлов, Степан Груша («Платон Кречет», «Фронт», «Приїздіть у Дзвінкове» О. Корнійчука)
Вурм («Підступність і кохання» Ф. Шіллера)
Гнат («Назар Стодоля» Т. Шевченка)
Горобець, сотник («Богдан Хмельницький» О. Корнійчука)^[3]
Дід Цибулька («Таблетку під язик» А. Макайонка)
Кирик («Навіки разом» Л. Дмитерка)
Козловський, Харитонов («Російські люди» К. Симонова)
Колісник («Повія» за Панасом Мирним)
Кудряш («Гроза» О. Островського)^[4]
Макар Барильченко («Суєта» І. Карпенка-Карого)
Матрос («Правда» О. Корнійчука у постановці М. Крушельницького 1937 року)^[5]
Журейко («Ярослав Мудрий» І. Кочерги)
Жухрай («Як гартувалася сталь» за М. Островським)
Семен Желєзнов («Васса Желєзнова» М. Горького)
Сірко («За двома зайцями» М. Старицького)
Фернандо («Овід» за Е. Войнич)
Яґо («Отелло» В. Шекспіра)

1957 — Лопух, хлібозаготівельник («Кінець Чирви-Козиря» В. Лапокниша)
1958 — Лук'ян Безсалий («Гроза над полями» М. Красія і Ю. Лисенка)
1965 — Сидір, син Сердюка («Криниця для спраглих» Ю. Іллєнка)
1978 — епізод у фільмі «Вогненні дороги» Шухрата Аббасова, 1-а серія «Серце поета» (Узбекфільм)

Дружина Івана Костюченка — заслужена артистка Української РСР Тимошенко Ніна Хомівна (1918—2009), актриса Харківського театру ім. Т. Г. Шевченка.^[6]

↑ Юлія Щукіна. Валерій Івченко: акторська та педагогічна діяльність в Україні (1950–1980-ті рр.) // Просценіум, 47-49. — С. 16 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 12 лютого 2022.
↑ Іван Петрович Костюченко. Некролог // «Культура і життя», 1983, 8 травня.
↑ Сцена, актори, ролі / Іван Мар'яненко. — К.: Мистецтво, 1964. — С. 206
↑ Черкашин, Роман Олексійович. Ми — березільці: театральні спогади — роздуми / Роман Олексійович Черкашин, Юлія Фоміна ; упоряд. В. Собіянський ; передм. Н. Єрмакова. — Б.м.: АКТА, 2008. — С. 149
↑ Український театр. — 1972. — С. 10
↑ Пам'яті актриси-ветерана Харківського академічного театру ім. Т. Г. Шевченка, заслуженої артистки України Ніни Хомівни Тимошенко / Седунова, Е. Последняя дань актрисе / Е. Седунова // Время. — 2009. — 25 апр. — С. 4

О. А. Седунова. Костюченко Іван Петрович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=6175 [Архівовано 12 лютого 2022 у Wayback Machine.] (дата перегляду: 12.02.2022)
Костюченко Іван Петрович // Харківський Національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського. 1917—2017: мала енциклопедія: у 2 томах / [редкол. : Вєркіна Т. Б. (голова) та ін. ; наук. ред. — І. С. Драч; ред.-упоряд. — Л. В. Русакова]. — Харків, 2017. — Т. 2: Театральне мистецтво. Загальноуніверситетські кафедри і підрозділи. — С. 189-190.
Лесь Танюк. Твори. Щоденники без купюр. — Том XI. — С. 75; 115—116; 131; 144

Театр Кінематограф Харківщина Біографії