PROFILPELAJAR.COM

Віктор Косенко
Віктор Косенко
	Зображення
	Віктор Косенко, 1930-ті роки
Основна інформація
Повне ім'я	Косенко Віктор Степанович
Дата народження	11 (23) листопада 1896
Місце народження	Санкт-Петербург, Російська імперія
Дата смерті	3 жовтня 1938[…] (41 рік)
Місце смерті	Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	Російська імперія,; УРСР
Національність	українець
Професія	педагог
Освіта	Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Інструменти	Фортепіано
Жанри	класична музика, вальс[d], прелюдія, ноктюрн і мазурка
Magnum opus	Eleven Études in the Form of Old Dancesd і Twenty-four Pieces for Childrend
Заклад	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Нагороди
	Файли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Косенко.

Ві́ктор Степа́нович Косе́нко (11 (23) листопада 1896(18961123), Варшава — 3 жовтня 1938, Київ) — український композитор, піаніст, педагог.

Життєпис

Батько — Степан Семенович Косенко (пом. 1909, Варшава) — генерал-майор царської армії, уродженець Херсонщини^[4], мати Леопольда Йосипівна (уроджена Дорошевич, пом. 1919, Житомир). Діти — Марія, Олександр, Семен і Віктор — наймолодший.^[5]

1918 року закінчив Петроградську консерваторію по класах композиції у Н. А. Соколова та фортепіано в І. С. Миклашевської.

З 1918 року викладав у Музичному технікумі в Житомирі. З 1929 року викладав у Київському музично-драматичному інституті (з 1932 — професор). У 1934—37 роках працював у Київській консерваторії. В історію української музики Віктор Косенко увійшов, насамперед, як неперевершений лірик. Його вокальна, камерна і симфонічна творчість наповнена романтичними інтонаціями слов'янської музики і народної пісні.

Одному з небагатьох українських композиторів того часу — Косенкові пощастило отримати європейську музичну освіту. Його дитинство пройшло у Варшаві. Він був справді вундеркіндом: ще у віці шести років, не знаючи нот, на слух грав «Патетичну сонату» Бетховена. Унікальні здібності хлопчика розвивали професори Варшавської консерваторії. Музичну освіту Косенко продовжив у метрів Петербурзької консерваторії. Її тодішнім директором був відомий російський композитор Олександр Глазунов. Оцінивши обдарованість Косенка, Глазунов звільнив його від платні за навчання. У Петербурзі юний музикант зустрічався з Рахманіновим, Скрябіним.

Більшу частину життя Віктор Степанович прожив у Житомирі. Тут він і його друзі-музиканти створили мистецьке середовище, яке не поступалося столичному. Як згадує співачка Зоя Гайдай, їхніми слухачами були, насамперед, селяни, робітники і солдати. На життя молодий Косенко заробляв, ілюструючи музикою німі фільми. Сучасники розповідають, що глядачі бігали за ним від кінотеатру до кінотеатру, щоб послухати дивовижну гру музиканта: Косенко був феноменальним піаністом.

Працюючи професором Київської консерваторії, створив симфонічну «Молдавську поему», яку так і не зміг почути. Вона прозвучала лише в наші дні.

Виступав як піаніст із сольними концертами та в ансамблях. У своїй творчості, різноманітній за жанрами та переважно ліричній за характером, В. Косенко спирався на традиції російської (П. І. Чайковський, С. В. Рахманінов, О. Скрябін) та української класики (М. В. Лисенко).

Товаришував із оперним співаком Іваном Паторжинським.^[6]

Помер 3 жовтня 1938 року. Похований на Байковому кладовищі (надгробок — граніт; скульптор Л. В. Шервуд)^[7].

Сім'я

У 1920 році одружився з Ангеліною Володимирівною Канеп (уродж. Шумило-Денбновецька; нар. 1893), колишньою дружиною естонського полковника Едуарда Канепа, й удочерив її дочок Ірину і Раїсу. У Житомирі з родиною жив у будинку № 6 (нині — № 10) на вулиці Дмитрівській. У 1938 році училище назвали його ім'ям.

Твори

Віктор Косенко залишив після себе десятки творів, які увійшли до золотого фонду української фортепіанної музики. Серед них «Альбом дитячих п'єс», на якому зростало багато поколінь юних піаністів.

Для симфонічного оркестру:

Героїчна увертюра для симфонічного оркестру (1932)
«Молдавська поема» (1937);

Для фортепіано з оркестром:

Концерт (1928–37), завершений Л. Ревуцьким та Г. Майбородою)

Камерні ансамблі, в тому числі:

Тріо 1927
Соната для віолончелі та фортепіано 1923
Соната для скрипки та фортепіано 1927
Соната для альта та фортепіано 1928

Скрипковий концерт

Для фортепіано:

6 поем 1915–21 (в тому числі 2 поеми-легенди Ор.12, 1921р.)
3 сонати (1922, 1924, 1926–30),
2 концертні вальси (1931);
11 етюдів ор.8

А також Етюди, Мазурки (ор.3, ор.9), Менует ор.3, Ноктюрн-фантазія ор.4, Ноктюрн ор.9, Прелюди та ін.

Романси на сл. укр. і рос. поетів (П. Тичина, О. Пушкін, О. Блок, О. Апухтін, К. Бальмонт та інших);

Пісні, обробки укр. нар. пісень для чол. квартету без супроводу (1929–36),

24 твори для дітей, в тому числі цикл із 6-ти дит. ялинк. пісень (1936–37);

Музика до к/ф «Останній порт» (1934, реж. А. Кордюм), вистав;

Аранжування і гармонізація укр., рос., білорус. нар. пісень.

Твори для хору.

На фортепіанну музику композитора створений балет «Світанкова поема» (1973, оркестрування, згодом — Симфонічна сюїта Л. Колодуба, лібрето В. Тимофєєва), поставлений у Київському театрі опери і балету ім. Т. Шевченка і Донецькому театрі опери та балету.

Пам'ять

1938 року за порадою поета Максима Рильського відкритий меморіальний кабінет-музей митця у Києві, на вулиці Михайла Коцюбинського, в будинку № 9 (на той час вулиця Тимофіївська, будинок № 11), у квартирі № 4, де Віктор Косенко проживав з 11 травня 1938^[6] і до смерті. Музеєм опікувалася дружина композитора — Ангеліна Володимирівна Канеп-Косенко. 1964 року музей офіційно отримав статус народного, а з 2007 — державного. З 2009 року має назву Музей-квартира В. С. Косенка. Тут зберігаються особисті речі, рукописи, фотоархів, епістолярна спадщина композитора, видання та грамзаписи його творів.

На будинку встановлено меморіальну дошку (скульптор Г. Кальченко).

На Байковому цвинтарі, де похований Віктор Косенко, — пам'ятник роботи скульптора Л. Шервуда, арх. А. Ігнащенка (ділянка № 8).

Ім'я Косенка присвоєно Житомирському музичному училищу, Київській дитячій музичній школі № 3, його іменем названо вулиці в Києві та Житомирі.

2001 року Міністерство культури і мистецтв України та НСКУ заснували мистецьку премію імені Віктора Косенка за значні творчі досягнення в галузі музики для дітей та юнацтва.

Галерея

Надгробок
Віктора Косенка

Меморіальна дошка
В. С. Косенкові
на вул. Михайла Коцюбинського, 9 у Києві

Марка на сторіччя з дня народження Віктора Косенка. 1996

Табличка з назвою музею-квартири Віктора Косенка

Примітки

↑ International Music Score Library Project — 2006.
d:Track:Q523660
↑ Discogs — 2000.
d:Track:Q504063
↑ Find a Grave — 1996.
d:Track:Q63056
↑ Архів В. С. Косенка (1896–1938) у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (2019). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 15 серпня 2023.
↑ Івахненко, Лідія (2007). У світі чарівної музики : кабінет-музей Віктора Степановича Косенка. Київ: Кий. с. 64. ISBN 966-8825-25-X.
↑ ^а ^б Івахненко, Лідія (2007). У світі чарівної музики : кабінет-музей Віктора Степановича Косенка. Київ: Кий. с. 8. ISBN 966-8825-25-X.
↑ Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.

Посилання

Канеп-Косенко Ангеліна Володимирівна; Косенко Віктор Степанович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 310; 559-560.
Косенко Віктор [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 736-737. — 1000 екз.
Марко Роберт Стех, «Очима культури» № 73. Ігор Стравінський і Віктор Косенко

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Косенко Віктор Степанович

Бондарчук П. М. Косенко Віктор Степанович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 208. — ISBN 978-966-00-0855-4.
Фільц Б. М. Косенко Віктор Степанович [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
Віктор Косенко. Ноктюрн-Фантазія. Опус 4. Відео

Література

Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] : [рос.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1973—1982. — (Энциклопедии. Словари. Справочники). (рос.)
Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 322.
Музыка: Большой Энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 274.
Всемирный биографический Энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 374.
Вакулович Н. Віктор Косенко і його творчість // Музика. — 1927. — № 3.
Барвінський В. Віктор Косенко // Укр. музика. — 1939. — № 1.
Ревуцкий Л. Памяти В. Косенко // Сов. музыка. — 1939. — № 5.
Хінчин Л. «Героїчна увертюра» В. Косенка // Рад. музика. — 1940. — № 5.
Довженко В. В. С. Косенко. — К., 1949; 1951.
Довженко В. В. «Героїчна увертюра» В. С. Косенка. — К., 1963.
Фільц Б. Фортепіанна творчість В. Косенка. — К., 1965.
В. С. Косенко у спогадах сучасників. — К., 1967.
Довженко В. Фольклорні мотиви у творчості В. С. Косенка // НТЕ. — 1967. — № 1.
Гордійчук М. Українська радянська симфонічна музика. — К., 1968.
Боровик М. Український радянський камерно-інструментальний ансамбль. — К., 1969.
Вахраньов Ю. Фортепіанні етюди В. Косенка. — К., 1970.
Фільц Б. Український радянський романс. — К., 1970.
Ревуцкий Л. О моем младшем современнике // Сов. музыка. — 1971. — № 2.
Олійник О. Композитор і сучасність // Музика. — 1971. — № 6.
Тимофєєв В. Український радянський фортепіанний концерт. — К., 1972.
Загайкевич М. Балет на музику В. Косенка // Рад. музика. — 1974. — № 1.
В. С. Косенко. Спогади. Листи / упоряд. А. В. Косенко. — Вид. 2-ге, доп. — К.: Муз. Україна, 1975.
Зандрок С. Фортепіанні сонати В. Косенка та Б. Лятошинського // — УМ. — 1975. Вип. 10.
Олійник О. Фортепіанна творчість В. Косенка. — К., 1977.
Блок В. Детские пьесы В. Косенко // — Муз. жизнь. — 1978. — № 5.
Фільц Б. Гармонія солоспіву. — К., 1979.
Витте Н. Исполнительская деятельность В. С. Косенко // Вопр. инструм. муз. исполнительства: Сб. науч. тр. — К., 1982.
Сильванский С. Соната В. С. Косенко для скрипки и фортепиано // Вопр. инструм. муз. исполнительства: Сб. науч. тр. — К., 1982.
Стецюк Р. Віктор Косенко. — К., 1989.
Віктор Степанович Косенко: погляд з 90-х рр. — К., 1997.
Ржевська М. Про діалектику соціального контексту мистецтва та еволюції композиторського стилю на прикладі творчості В. Косенка // Наук. зап. Терноп. пед. ун-ту. — Сер. Мист-во. — 1999. — № 1(2).
В. С. Косенко і культурно-мистецькі традиції Волині–Житомирщини: Наук. зб. — Житомир, 2005.
Менцінський Т. Віолончельна соната В. Косенка (до проблеми композиц.-образ. цілісності) // Художня цілісність як феномен муз. творчості та виконавства: Наук. вісн. Нац. муз. академії України. — К., 2005. Вип. 48;
У світі чарівної музики: кабінет-музей Віктора Степановича Косенка / Л. Я. Івахненко. — Київ: Кий, 2007. — 150 с. — ISBN 966-8825-25-X. Тираж 1000.