PROFILPELAJAR.COM

Коршун Степан Васильович
Коршун Степан Васильович
Народився	6 (18) вересня 1868; Глухів, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер	1931; Москва, СРСР
Країна	Російська імперія; УНР
Діяльність	мікробіолог
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Галузь	мікробіологія і епідеміологія
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор медичних наук
	Коршун Степан Васильович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коршун (значення).

Степан Васильович Коршун (6(18) вересня 1868, Глухів, Чернігівська губернія^[1], Російська імперія — 1931, Москва) — видатний український науковець, гігієніст, мікробіолог, імунолог, доктор медичних наук (1903), професор (1910), завідувач кафедри гігієни медичного факультету Харківського університету^[2], ректор Харківського медичного інституту (1922), завідувач Харківського Бактеріологічного інституту (нині ДУ Інститут мікробіології і імунології ім. І. І. Мечникова), директор Московського інституту інфекційних хвороб ім. І. І. Мечникова^[3]. У деяких статтях його прізвище подане як «Шуліка».

Біографія

Степан Васильович народився 6 вересня 1868 року в місті Глухів Чернігівської губернії (зараз Сумська область). Дворянин, син козацького полковника. Наприкінці XIX століття мати Єлизавета Юріївна Коршун переїхала з дітьми в околиці Краматорська і по сусідству з Біленькою купила 1100 десятин землі, побудувала 2-х поверховий будинок. У родині було 6 дітей. Степан — старший син^[4]. Навчався в Елатомской гімназії в Тамбовської губернії, звідки перейшов до 8-го класу 2-ї Харківської гімназії, яку закінчив у 1887 році. У тому ж році вступив у Харківський університет на медичний факультет. На останньому курсі брав участь у боротьбі з епідемією холери, завідував холерним бараком у Слов'янську. Не залишив цієї роботи навіть під час здачі іспитів, в 1893 році після закінчення епідемії здав державні іспити і отримав диплом з відзнакою^[5].

У травні 1894 року його затверджено понадштатним ординатором шпитальної терапевтичної клініки, де проходив підготовку впродовж 3-х років. Одночасно у 1894—1895 роках займався бактеріологією у Бактеріологічній лабораторії Харківського медичного товариства під керівництвом професора В. К. Високовича. У 1895 році, у зв'язку з від'їздом Високовича до Києва, обійняв посаду асистента бактеріологічної станції Харківського медичного товариства, це означало, що Коршун став керівником бактеріологічної станції. Згодом станція була перетворена на Бактеріологічний інститут. У 1900 році повернувся до університету, отримав посаду понадштатного лаборанта при кафедрі гігієни, при цьому фактично в основному працював у Бактеріологічному інституті. У 1901—1902 роках працював у Німеччині у професора Пауля Ерліха. Повернувшись в 1903 році з-за кордону захистив докторську дисертацію за темою «О биохимической связи между токсинами и энзимами (применительно к теории Эрлиха)», і одержав ступінь доктора медицини Харківського університету (1903). У 1904 році він отримав звання приват-доцента кафедри гігієни^[2].

З 1906 року науковець працював у Пастерівському інституті в лабораторії І. І. Мечникова, в інститутах гігієни Берліна, Мюнхена, Бреслау.

З 1908—1910 роки С. В. Коршун очолював Харківський бактеріологічний інститут разом з доктором В. І. Недригайловим. У 1908 році Степан Васильович обраний професором на кафедру гігієни Харківського університету, яку очолював до 1917 року. У 1910 році затверджений екстраординарним професором, після чого відмовився від посади завідувача Бактеріологічного інституту, залишившись там консультантом. У 1914—1923 рр. знову керував Бактеріологічним інститутом^[3].

У 1918 р. в Харкові заснований журнал «Врачебное дело», С. В. Коршун редагував у ньому розділ бактеріології. Професор виступив одним із засновників журналу «Профилактическая медицина» (1922), де також був редактором відділу бактеріології^[6].

За даними слідства 1931 року під час Громадянської війни Коршун «служив в армії А. В. Денікіна консультантом по заразних хворобах при Головному начальнику санчастини»^[7]. У 1919 році в армії Денікіна Коршун боровся з холерою і епідемічним висипним тифом. Він відхилив усі пропозиції щодо евакуації і залишився в Новоросійську разом із завошивленими пораненими і хворими^[8]. У 1920 році науковець затверджений у званні професора медичного факультету Кубанського університету^[9]^[10]. 14 листопада 1921 року на об'єднаному засіданні професорів і молодшого викладацького складу медичного і одонтологічного факультетів Харківського медичного інституту С. В. Коршун одночасно з Н. С. Бокариусом і В. Д. Брантом був обраний кандидатом на посаду ректора ХМІ, причому Коршун набрав найбільше голосів. 22 травня 1922 року Президія Главпрофобра затвердив Коршуна на посаду ректора. Він змінив на цій посаді партійного висуванця Р. В. Гусакова, знятого за допущені промахи і недоробки. Однак Р. В. Гусаков залишався політкомісаром ХМІ, і 1 листопада 1922 року Коршун був зміщений з посади ректора. Причиною, ймовірно, стала підтримка ним ідеї аполітичності наукової діяльності^[6]. До цього епізоду відноситься запис у щоденнику В. І. Вернадського від 9 листопада 1922 з посиланням на Л. А. Тарасевича, що в Харкові готується висилка бактеріолога Коршуна^[11]. Припущення Тарасевича і Вернадського не підтверджується нещодавно розсекреченими документами з приводу висилки інтелігенції в 1921—1923 роках^[12].

У 1923—1931 роках Степан Васильович — директор Інституту інфекційних хвороб імені В. І. Мечникова в Москві, яким керував до кінця життя.

13 серпня 1930 року професора С. В. Коршуна заарештовано після його відмови брати участь у розробці засобів ведення бактеріологічної війни та за нібито участь у «шкідницької організації мікробіологів» в інституті їм. І. І. Мечникова та інших установах^[13]. Протягом року тривала карна справа «про шкідництво в мікробіології», заарештовано понад 50 найбільших науковців. Професор С. В. Коршун визнаний головою «шкідницької організації мікробіологів», за версією слідства він «створив антирадянські групи в інституті їм. І. І. Мечникова, в Саратовському мікробіологічному інституті та в інших інститутах СРСР». 23 жовтня 1931 року на засіданні судової колегії ОДПУ вирішено питання про необхідність конфіскації особистих бібліотек й мікроскопів у заарештованих мікробіологів. Наприкінці 1931 року більшість учасників процесу, включаючи С. В. Коршуна, у позасудовому порядку засуджено на 10 років виправних таборів. Основний склад засуджених по процесу «мікробіологів-шкідників» опинився в закритому військовому інституті в Покровському монастирі м. Суздаль, де вони проводили розробку бактеріологічної зброї та особливих засобів захисту.

Наприкінці 1931 року Степан Коршун покінчив життя самогубством^[14] у Бутирській в'язниці Москви^[13].

Наукова та педагогічна діяльність

С. В. Коршун опублікував близько 80 наукових праць. Ряд його робіт присвячений техніці виконання і розшифровці результатів реакції Вассермана, розробці серологічної діагностики епідемічного висипного тифу, активної імунізації дітей проти дифтерії та скарлатини. Для профілактики дифтерії та скарлатини науковець запропонував спеціальну нейтральну суміш дифтерійного токсину з антитоксином і комбіновану скарлатинозную вакцину, яка складалась з культури вбитих гемолітичних стрептококів з додаванням скарлатинозного токсину.

У спільній роботі з Ю. Монгенротом (Morgenroth) (1902) Коршун довів, що гемолітична дія екстрактів з органів залежить від присутності в них ліпоїдів.

У роки Першої світової війни С. В. Коршун із співробітниками Бактеріологічного інституту розробив метод отримання стандартної протиправцевої сироватки (1915), що в військовий час мало особливе значення^[3].

У 1924 році запропонував нову методику вакцинації проти кишкових інфекцій за допомогою вбитих формаліном культур мікроорганізмів.

Коршун впроваджував протитуберкульозну вакцинацію БЦЖ (зробив з цього приводу ряд доповідей на з'їздах і опублікував статті в «Московському медичному журналі» 1926 року). Був редактором і співавтором збірників статей «Дифтерія», «Скарлатина» (М.—Л., 1925) та «Основ медичної мікробіології» (т. I—II, М—Л., 1929-30).

Видатний мікробіолог є автором статей у першому виданні Великої радянської енциклопедії.

Родина

Брат — Георгій (Юрій) Васильович (1873—1951), хімік^[15]
Брат — Микола Васильович^[16] (?-1906), есер, страчений за участь у замаху на генерал-лейтенанта Ренненкампфа^[17], близнюк Василя
Брат — Василь Васильович, ветеринар, есер, розповсюджував агітаційні листівки на заводі Краматорського металургійного товариства, близнюк Миколи^[18]
Сестра — Віра Василівна
Сестра — Марія Василівна, акушерка
Дружина — ? (відомо, що в 1908 році Степан Васильович називав себе «людиною сімейною», тобто був одружений)^[6].

Пам'ять

На території ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова НАМН України» на честь професора С. В. Коршуна встановлено пам'ятну стелу^[13].
Ще в радянські часи на садибному будинку під Краматорськом, де виріс С. В. Шуліка, була прикріплена чавунна меморіальна дошка, але на початку 1990-х років її вкрали збирачі металобрухту.
У лютому 2016 року вулиця XVII Партз'їзду в Краматорську була перейменована у вулицю Степана Коршуна^[19]

Праці

Список наукових публікацій Степана Васильовича Коршуна (1899—1930).

Коршун С. В. 1899. О приготовлении противодифтеритовой сыворотки в Бактериологическом институте Харьковского медицинского общества. Русский архив патологии, клинической медицины и бактериологии. — Русск. арх. патол. и прот. 1899, т. VIII, стр. 293-304 и 412-427.
Коршун С. В. 1899. О новом терморегуляторе механика И. Я. Огнянникова. Тр. Харьков. мед. об-ва за 1899.
Коршун С. В. 1900. Отчет о командировке на VII съезд русских врачей в память Н. И. Пирогова в Казани. Тр. Харьк. мед. о-ва, 1899— 1900, стр. 95—102.
Коршун С. В. 1902. К вопросу о бактериологическом распознавании дифтерии. Русский архив патологии, клинической медицины и бактериологии. Т. 3, М: 1, с. 8—22.
Коршун С. В. 1902. Senkenberg'овский медицинский институт, Senkenberg'овское общество естествоиспытателей, физическое общество во Франкфурте на Майне. Русск. врач, No 13, стр. 501—505.
Korschun S., Morgenroth J. 1902. Ueber die hämolytischen Eigenschaften von Organ-Extracten. // Berliner klinische Wochenschrift 39, 870-875.
Emmerich Rudolf, Löw Oskar, Korschun A. 1902. Die bakteriolytische Wirkung der Nucleasen und Nucleasen-Immunproteidine als Ursache der natürlichen und künstlichen Immunität. // Centralblatt für Bakteriologie, Parasitenkunde und Infektionskrankheiten, 1. Abt. 31, S. 1-25.
Korschun S. 1902. Ueber Lab und Antilab. (Aus dem Kgl. Institut für experimentelle Therapie in Frankfurt a. M., Direktor Geh.-R. Prof. Ehrlich). // Zeitschrift für physiologische Chemie 36 S. 141-146.
Korschun S. 1902/3. Sind im Labmolekül mehrere functionirende Gruppen anzunehmen? (Aus dem Kgl. Institut für experimentelle Therapie in Frankfurt a. M. und dem Bakteriologischen Institut der medicin. Gesellschaft in Charkow). // Zeitschrift für physiologische Chemie. 37, S. 366-376.
Коршун С. В. 1903. Отчет о заграничной командировке с 1 июня 1901 г. с 1 июля 1902 г. Тр. Харьк. мед. о-ва, 1902—1903, стр. 37-56.
Коршун С. В. 1903. Отчет о заграничной командировке со 2 дек. 1902 г. по 2 янв. 1903 г. Тр. Харьк. мед. о-ва, 1903, в. 1. стр. 141-146.
Коршун С. В. 1903. Отчет о командировках в Берн, Вену и Париж для ознакомления со способами приготовления и результатами применения в клиниках противоскарлатинозной сыворотки. Тр. Харьк. мед. о-ва.
Коршун С. В. 1903. О биохимической связи между токсинами и энзимами (применительно к теории Эрлиха). Диссертация. / Из Ин-та эксперим. теории проф. Эрлиха во Франкфурте-на-Майне и Бактериол. ин-та Харьк. мед. о-ва. - Харьков : пар. тип. и лит. М. Зильберберг и с-вья. - [4], 116 с.
Коршун С. В. 1903. История возникновения и развития бактериологического ин-та Харьк. мед. о-ва. Русск. врач, No 2, стр. 55—57.
Коршун С. В. 1903. Приготовление лечебных сывороток в Bern'е. Противострептококковая сыворотка Marmorek'а. Противоскарлатинная сыворотка Moser'а. Русск. врач, 1903, No 16, стб. 606-607.
Коршун С. В. 1903. Стрептококк и серотерапия при стрептококковых аболеваниях. Тр. Харьк. мед. о-ва, в. 1, стр. 147—159.
Коршун С. В. 1903. Бактериологическне ферменты, как причина приобретенного иммунитета.—— Тр. Харьков. мед. о-ва, 1903, вып. 1, с. 103-129.
Коршун С. В., Недригайлов В. И., Острянин Г. Я., 1903. О приготовлении сильной противодифтерийной сыворотки. Доклад на VIII Пироговском съезде в Москве 1902 г. // Русск. врач, 1903, No 18, стр. 672—675.
Коршун С. В. 1905. Свойства кровяной сыворотки животных, иммунизированных к холерному вибриону, и серодиагностика холерных вибрионов. Лекция 1. Сб. лекций по азиатск. холере, читанных в Харьк. мед. о-ве в 1905 г. X., 1905, стр. 55 - 69.
Коршун С. В. 1905. О холерных вакцинах. Лекция 4. В кн: "Лекции по азиатской холере, читанные для врачей и студентов при Харьковском медицинском о-ве" 28 Труды Украинского Мечниковского института, том IX В кн.: , Харьков, 1905, с. 71-95.
Коршун С. В., Недригайлов В. И. 1906. Отчет о курсах по азиатской холере, читанных весной 1905 г. при Харьк. мед. о-ве. Тр. Харьк. мед. о-ва, 1905-1906, в. 2, стр. 31-33.
Коршун С. В. 1906. Об антагонизме между нормальными и иммунными бактериологическими сыворотками. Харьк. мед. ж., No 4, стр. 307—322.
Коршун С. В. 1906. Об определении свободного кислорода в воде. Харьк. мед. ж., 1906, т. II, No 9, стр. 251—265.
Коршун С. В. 1906. Центральный комитет для научного совершенствования врачей в Пруссии (корреспонденция). Харьк. мед. ж., 1906, т. II, No 8, тр. 225-230.
Коршун С. В., Иванов П. Ф. 1906. О лечении Базедовой болезни кровяной сывороткой и молоком животных, лишенных щитовидной железы. Харьк. мед. ж., т. 1, No 2, стр. 106—130.
Korschun, S. W., 1906. Ueber Antagonismus zwischen normalen und immunen bakteriziden Sera. Munch. Med. W. № 33, S. 1612-1613.
Коршун С. В. 1907. Определение общей жесткости воды по способу Pfeiffer'а. Определение количества магнезии по способу Pfeiffer'а, измененному Novinsky и С. Коршуном. Харьк. мед. ж., т. III, № 5, с. 511-514.
Коршун С. В. 1907. Новый способ определения малых количеств азота и применение его для исследования загрязнения вод органическими веществами. Харьк. мед. ж., 1907, т. IV, No 6—7, стр. 34—44.
Коршун С. В. 1907. О бактерицидном действии экстрактов из левкоцитов кроликов и морских свинок. Харьк. мед. ж., т. IV, No 9, стр. 375—394.
Коршун С. В. 1907. Может ли брюшной тиф распространяться посредством воды. Харьк. мед. ж., 1907, т. III, No 3, стр. 246—256
Korschun S. 1907. Über die Bestimmung des Sauerstoffes im Wasser nebst einigen Beobachtungen über Sauerstoffzehrung.(Aus dem Hygienischen Institut der Universität München. Vorstand: Prof. Max Gruber). Archiv für Hygiene 61, S. 324-335.
Korschun S. W. 1907. Zur Frage der Verbreitung des Abdominaltyphus durch Trinkwasser. // Archiv für Hygiene 61, S. 336-347.
Nawiasky P., Korschun S. 1907. Über die Bestimmung der Härte des Wassers. // Aus den hygienischen Instituten der Universität Berlin. Direktor: Geh. Med.Rat Prof. Dr. M. Rubner). // Archiv für Hygiene 61, S. 348-354.
Korschun S. 1907. Über eine Methode zur Bestimmung geringer Stickstoffmengen und die Verwendung dieser Methode für die Untersuchung der Verunreinigung des Wassers durch organische Substanzen. (Aus dem Hygienischen Institut der Universität Berlin. Direktor: Geh. Med.-Rat Prof. Dr. M. Rubner.). Archiv für Hygiene 62, S. 92-106[9].
Korchoun C. V., 1908. Sur l'action bactericide de l'extrait leucocytaire des lapins et des cobayes. // Annal. de I'Isn. Past. 22 p. 586-610.
Коршун С. В. 1908. XIV международный съезд по гигиене и демографии Берлине. Харьк. мед. ж., 1908, т. V, № 2, стр. 157-184.
Коршун С. В., Недригайлов В. И. 1908. Отчет о 15-дневных курсах по бактериологии азиатской холеры, читанных при бактериол. ин-те. // Харьк. Мед. Журн. 1908. т. V. № 6, стр. 90-97.
Коршун С. В. 1909. К вопросу о размножении бактерий в воде. Харьковский медицинский журнал. т. VII, No 2, стр. 123-130.
Коршун С. В. 1909. Отчет о заграничной командировке. Записки Харьк. ин-та, 1909.
Korschun S., Leibfried L. 1909. Ueber Komplementbindung bei Typhus recurrens. // Aus dem Bakteriologischen Institut der Medizinischen Gesellschaft in Charkow. Deutsche Medizinische Wochenschrift 35, S. 1179-1180.
Коршун С. В., Лейбфрейд Л. М. 1909. О связывании комплемента при возвратном тифе. Харьк. мед. ж., т. VII, No 5, стр. 360—367.
Коршун С. В., Меркурьев В. А. 1909. Техника и практическое значение реакции Wassermann'а при сифилисе. Харьк. мед. ж. т. VII, No 4. стр. 271-299.
Коршун С. В., Недригайлов В. И. 1910. Отчет о первой противохолерной выставке Харьк. мед. о-ва 25 марта — 25 апреля 1909 г.. X., 1910 19 стр.
Коршун С. В. 1912. Токсины, антитоксины. Серотерапия. Теория боковых цепей. Антиферменты. Отд. отт. изд. Мед. микроб., Спб., 1912. 48 стр. 387.
Коршун С. В. 1913. Вопрос о причинах слабого действия противодифтерийной сыворотки на II совещании бактериологов и эпидемиологов в Москве Харьк. мед. ж., 1913, т. XVI стр. 60-65.
Коршун С. В. 1913. 2. Харьковское медицинское общество. 1861–1911 гг. Очерки его пятидесятилетней деятельности.— Харьков. С. 504–505.
Коршун С. В. 1913. Отчет о командировке на совещание Комиссии по выра- ютке правил контроля лечебных сывороток. Харьк. мед. ж., т. XVI, стр. 222.
Коршун С. В. 1915. Применение пептона, приготовленного по Martin'у в лабораторной практике. Русск. врач, No 43, стр. 1009—1010.
Коршун С. В. 1916. Отчет о командировке. Харьк. мед. ж., т. XXII, стр. 176-180.
Коршун С. В. 1918-1919. К вопросу об этиологии сыпного тифа. Врач, No 14—15. стб. 470-475.
Коршун С. В., Амираджиби С. С. 1918-1919. Серологический диагноз сыпного тифа по способу Е. Well'я и А. Felix'а. Врач. дело, No 1. тб. 12-16.
Коршун С. В., 1919. К вопросу об этиологии сыпного тифа.— Врачеб. дело, М: 14/15, с. 470—475.
Коршун С. В., Болтин М. В. 1921. Дезинсицирующее действие сольвента и применение его в борьбе со вшивостью. Врач. дело. No 11 — 15. тб. 112—117. 1920, М: 11-15, с. 112—117.
Коршун С. В.‚ Глузман М. П. 1922. Влияние Natr. hyposulfurus на нафилаксию. Врач, д., No 13—14, стб. 248-266.
Коршун С. В. 1922. К вопросу о вакцинации против холеры, Профилакт. мед., № 2-3, с. 3,
Коршун С. В.‚ Глузман М. П. 1923. К вопросу об активной иммунизации против дифтерии смесью дифтерийного токсина и антитоксина.— Профилакт. медицина, М: 5/6, с. 67-84.
Коршун С. В. 1924. Иммунизация смесью дифтерийного токсина с антитоксином в борьбе с дифтерией, Вести. соврем. медицины, М: 2/3, с. 17-20.
Этиология и профилактика скарлатины, Гиг. и эпид., № 5, с. 43, 1924.
Karl Flügge [Некролог]. Гигиена и эпидемиология. 3 1924. 2, 172.
Коршун С. В.‚ Давыдов В.‚ Мауерман О. 1925. Опыт активной иммунизации нейтральной смесью дифтерийного токсина с антитоксином.— Профилакт. медицина, М: 4, с‚ 7-13.
Коршун С. В.‚ Спирина А. А. 1926. Опыт активной иммунизации против скарлатины.— 1`и— гиена и эпидемиология, 1926, Не 10, с. 37-51.
Korschun S., Dwijkoff Т., Gorochownikowa A., Krestownikowa W. 1927. Die Einwirkung der Tuberkelbazillen B. C. G. (Calmette) auf den Organismus der Meerschweinchen. Krankheitsforschung 5, S. 1-24.
Korschun S., Spirina A. 1928. Über Schutzimpfungen gegen Scharlach. (Aus dem Metschnikoff-Institut für Infektionskrankheiten in Moskau und aus der epidemiologischen Sektion des Moskauer Gesundheitsamtes). // Seuchenbekämpfung: Ätiologie, Prophylaxe und experimentelle Therapie der Infektionskrankheiten 4, S. 40-47.
Коршун С. В., Erlich'овский (немецкий) способ определения силы противодифтерийной сыворотки и его терапевтические основания. Русск. врач, 'ЮЗ. No 11, стб. 410-413. 390.
Коршун С. В.‚ Гороховникова А. И. 1927. К вопросу об устойчивости нейтральной дифтерийной смеси Т/А.— Врачеб. дело, М: 1, с. 29-34.
Korschun S. W., Krestownikowa W. A., Tscheny A. M., 1928. Zur Frage nach der Auswertung der antitoxischen Streptokokkensera. Königsberg. Scharlach-Kongr. 1928, S. 219.
Korschun S. W., Spirina A. A. 1929. Versuch einer Aktiven Scharlachimmunisierung der Kinder in Moskau. III. Mitteilung. // Klinische Wochenschrift 8, S. 726-731.
Korschun S. W., Krestownikowa W. A., Rjachina E. M. 1929. Ueber die spezifische Substanz des Scharlach-Streptokokken-Toxins. (Aus dem Institut für Infektionskrankheiten J. Metschnikoff in Moskau). // Zeitschrift Immunitätsforschung und experimentelle Therapie 61, 289-296.
Korschun S. W., Dwijkow P. P., Gorochownikowa A. J. Zur Frage der Virulenzerhöhung der Kultur B.C.G. // Centralblatt für Bakteriologie, Parasitenkunde und Infektionskrankheiten, 1. Abt. 111 (1929) H. 4/5, 297-305.
Korschun S., Belikow P. 1930. Kurze Übersicht ueber die Tätigkeit des Metschnikoff-Instituts für Infektionskrankheiten in Moskau (1919-1929). Moskau, 13 S.
Коршун С. В.‚ Спирина А. А. 1930. Опыт одновременной иммунизации против дифтерии и скарлатины.— Врачеб. газета, 1930, № 2, с. 107-112; № 3, с. 195-200.
Коршун С. В. 1930. Основы медицинской микробиологии, т. 1. М.
Коршун С. В. Основы медицинской микробиологии. Том II. Патогенные микроорганизмы. Изд. 1-е. Гиз № 27920. 29,5 л. Т. 3000.
Биргер О. Г., Богомолец А. А., Коршун С. В. 1930. Основы медицинской микробиологии с включением начал медицинской гельминтологии. Общая и специальная бактериология. Москва-Ленинград: Государственное издательство, 692 с.
Коршун С. В. (без даты) Вода. // Народная энциклопедия, X.
Коршун С. В. (без даты) O Wassermann'овской реакции при возвратном тифе.
Коршун С. В. (без даты) Molluscus non contag. Сб. под ред. проф. Крылова.