Пізніше спрощення корабельної архітектури фрегатів привело до появи корветів, як нового виду кораблів, призначених для розвідки, посильної служби, а інколи для крейсерських дій. Корветами стали називати трищоглові кораблі з тоннажем 400—600 тонн. Від фрегатів вони відрізнялися відсутністю палубних надбудов і меншим (до 20) числом гармат. Вони розміщувалися на відкритій верхній палубі. Крім вітрил у корветів були ще й весла. Судна, які мали пряме вітрильне оснащення, могли йти під усіма вітрилами тільки при порівняно слабкому вітрі[3].
З 40-х років XIX століття корвети — колісні, а пізніше гвинтові вітрильно-парові судна з тоннажем до 3500 тонн і артилерійським озброєнням до 32 гармат[1].
З розвитком ракетної зброї корвети почали оснащуватися пусковими установками керованої ракетної зброї. В середині 1990-х озброєння доповнили легким вертольотом. З цих причин тоннаж корветів зріс до 1200—1500 тонн і продовжує збільшуватися.
Сьогодні корвети — багатоцільові кораблі, основні бойові одиниці прибережної зони, які переважно діють в смузі панування в повітрі своєї авіації. Основне їх призначення — протичовнова оборона корабельних з'єднань і конвоїв, а також військово-морських баз, портів тощо[4].
У ВМС України як корвети класифікуються малі протичовнові і ракетні кораблі радянських проєктів 1124 і 1241. У 2000-х роках Миколаївським КБ «Дослідно-проєктний центр суднобудування» розроблений сучасний перспективний багатоцільовий бойовий корабель — корвет проєкту 58250.[5] Будівництво головного корабля розпочалося у травні 2010 року ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод»[6][7].
↑ абвВоенный энциклопедический словарь. Министерство обороны СССР. Институт военной истории. — М.: Военное издательство. 1983. С. 359 (рос.)
↑Кузык Б.Н., Никольский В.И., Новичков Н.Н. Военные флоты мира. Справочник. — Москва : Национальный центр научно-технической информации, 2005. — С. 27. — ISBN 5-98384-005-3.(рос.)
↑Доценко В. Галеры, парусники, броненосцы // История военно-морского искусства. — под. ред. В. И. Куроедова. — Москва : ЭКСМО, 2003. — Т. 1. — С. 113-128. — ISBN 5-699-04856-1.(рос.)