Ко́нрад Ва́ґнер (рос. Конрад Эдуардович Вагнер, пол. Konrad Wagner; 17 липня 1862(1862-07-17), Прашка, Опольське воєводство — 1950, Каліш, Познанське воєводство[d]) — російсько-польський лікар, професор пропедевтики і діагностики в Київському університеті, також професор Московського, Таврійського, Варшавського університетів. Серед наукових зацікавлень Ваґнера — порушення обміну речовин, серцеві хвороби, гельмінтози, захворювання травної системи.[1]
Закінчив класичну гімназію у Вільні.[2] Вивчав медицину в Медико-хірургічній академії в Санкт-Петербурзі, закінчив її 1886 року.[1] 1888 року (або 1889) отримав звання доктора медицини, захистивши дисертацію «Матеріали до клінічного вивчення коливань у властивостях шлункового соку (вплив спокою, руху, фізичної роботи і сну)» (рос. Материалы к клиническому изучению колебаний в свойствах желудочного сока (влияние покоя, движения, физической работы и сна)).[3]
Працював асистентом у клініці Манасейна. Стажувався за кордоном: у Парижі, в Іллі Мечникова й Еміля Ру в Інституті Пастера; у Лондоні, Відні, Берліні, Лейпцигу, Страсбурзі та в Празі у Карла Гупперта[cs].[4] 1897 року Ваґнера обрано ординарним професором[pl] Університету святого Володимира (нині — Київський національний університет імені Тараса Шевченка). З 1897 до 1893 був завідувачем катедри лікарської діагностики. Разом з цим Ваґнер очолював госпітальну терапевтичну клініку при Університеті та клінічний терапевтичний відділок Київського військового госпіталю.[1][3]
1902 року Конрад Ваґнер став професором. У 1914–1917 роках одержав звання професора Московського університету. У 1918–1920 — професор Таврійського університету.[1] Згодом емігрував до Єгипту, де провів 11 років.[5] 1920 року він допоміг організувати російську клініку в Каїрі.[6] У 1930-х роках Ваґнер був асистентом катедри внутрішньої медицини Варшавського університету. Після Другої світової війни практикував у Пйотркуві-Трибунальському.[7]
Біографії Росія Польща Медицина
Lokasi Pengunjung: 3.141.199.23