Колоквіум Волтера Ліппмана (англ . Walter Lippmann Colloquium) — конференція інтелектуалів, організована в Парижі в серпні 1938 року французьким філософом Луї Руж'є . ^[1] Після того як інтерес до класичного лібералізму знизився в 1920-х і 1930-х роках, метою було побудувати новий лібералізм як відмову від колективізму, соціалізму та лібералізму laissez-faire . ^[2] На зустрічі німецький соціолог і економіст Олександр Рюстов ввів термін неолібералізм, маючи на увазі відмову від старого лібералізму laissez-faire.^[2]

Колоквіум був названий на честь американського журналіста Волтера Ліппмана. Книга Ліппмана 1937 року «Дослідження принципів доброго суспільства» була перекладена французькою мовою як «La Cité libre» (дослівно «Вільне місто») і детально розглядалася на зустрічі.

У ньому взяли участь двадцять шість інтелектуалів, серед яких були деякі з найвидатніших ліберальних мислителів. Учасники вирішили заснувати організацію для просування лібералізму, яка отримала назву Міжнародний комітет з вивчення оновлення лібералізму (CIERL). Хоча CIERL не мав значних наслідків через війну, він надихнув австрійсько-британського економіста і філософа Фрідріха Гайєка на створення після війни Товариства Мон Пелерен у Швейцарії.

Лекції Мішеля Фуко в Колеж де Франс у 1978–1979 роках, опубліковані чверть століття потому під назвою «Народження біополітики», привернули увагу до важливості Колоквіуму Вальтера Ліппмана. ^[3]

Учасники розділилися на два основні табори: один, представлений Людвігом фон Мізесом, Жаком Рюефом та Етьєном Манту, який виступав за суворе дотримання манчестерського лібералізму та laissez-faire; інший табір, представлений Александром Рюстовим, Раймондом Ароном, Вільгельмом Рьопке, Огюстом Детуфом, Робертом Маржоленом, Фрідріхом Гаєком, Луїсом Марліо та Вольтером Ліппманом, обрав різновид соціального лібералізму, який є прихильнішим до втручання держави та державного регулювання.

Серед учасників колоквіуму були:

• Раймон Арон, французький філософ, соціолог, журналіст і політолог
• Роже Обуен, французький економіст і державний діяч
• Фрідріх Хайєк, австрійський і британський економіст і філософ
• Волтер Ліппманн, американський письменник, репортер і політичний оглядач
• Огюст Детеф, французький економіст
• Етьєн Манту, французький економіст
• Робер Маржолен, французький економіст і політик
• Луї Марліо, французький економіст
• Ернест Мерсьє, французький промисловець
• Людвіг фон Мізес, австро-угорський економіст
• Майкл Поланьї, угорсько-британський ерудит
• Стефан Томас Поссоні, австро-угорський економіст і військовий стратег
• Вільгельм Репке, німецький економіст
• Луї Руж'є, французький філософ
• Жак Рюфф, французький економіст
• Александр Рюстов, німецький соціолог і економіст

Вальтер Юкен був запрошений на колоквіум, але нацистський режим не дав йому дозволу на виїзд з Німеччини.

• Beacon of Liberty Amid Depression

1. ↑ Denord, François (2009). French Neoliberalism and its Divisions: From the Colloque Walter Lippmann to the Fifth Republic. У Philip Mirowski and Dieter Plehwe (ред.). The Road from Mont Pèlerin: The Making of the Neoliberal Thought Collective. Harvard University Press. с. 45—67. ISBN 978-0674033184. Процитовано 22 серпня 2012.
2. ↑ ^{а б} Plehwe, Dieter (2009). Introduction. У Philip Mirowski and Dieter Plehwe (ред.). The Road from Mont Pèlerin: The Making of the Neoliberal Thought Collective. Harvard University Press. с. 13. ISBN 978-0674033184. Процитовано 22 серпня 2012.
3. ↑ Foucault, Michel (2010). The Birth of Biopolitics: Lectures at the Collège de France, 1978–1979. Picador. с. 132—133, 151—152. ISBN 978-0312203412. Процитовано 22 серпня 2012.