PROFILPELAJAR.COM

Михайло Федотович Колесниченко
Михайло Федотович Колесниченко
Народження	25 грудня 1921; Струмок, жудець Четатя-Албе, Румунське королівство
Смерть	3 квітня 2002 (80 років); Одеса, Україна
Поховання	Новоміське кладовище
Країна	СРСР; Україна
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	піхота
Освіта	Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського
Роки служби	1943—1972
Партія	КПРС
Звання	Полковник
Формування	89-а гвардійська стрілецька дивізія
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Колесниченко.

Михайло Федотович Колесниченко (нар. 25 грудня 1921(19211225) — пом. 3 квітня 2002) — радянський військовик часів Другої світової війни, помічник командира взводу 91-ї окремої гвардійської розвідувальної роти 89-ї гвардійської стрілецької дивізії, гвардії сержант. Герой Радянського Союзу (1943).

Життєпис

Народився в селі Струмок (жудець Четатя-Албе, Румунське королівство), нині Татарбунарського району Одеської області, в селянській родині. Українець.

Здобув неповну середню освіту в Арцизі. Працював ковалем, згодом — слюсарем у ремонтних майстернях залізничної станції Арциз. З початком німецько-радянської війни разом з будівельно-монтажним потягом евакуювався до Кіровської області Росії.

До лав РСЧА призваний у березні 1943 року Підосиновським РВК Кіровської області. Закінчив полкову школу. Учасник німецько-радянської війни з червня 1943 року. Воював на Степовому та 2-у Українському фронтах. Член ВКП(б) з 1943 року. У боях за Харків був поранений.

Особливо відзначився під час форсування Дніпра. В ніч на 3 жовтня 1943 року сержант М. Ф. Колесниченко з групою розвідників у кількості 6 осіб отримав бойове завдання форсувати річку Дніпро й захопити контрольного полоненого. Під щільним вогнем супротивника, ризикуючи життям, човном потай дістався правого берега. Використавши фактор несподіваності, розвідники напали на бойову охорону супротивника, захопили контрольного полоненого і без втрат повернулись в розташування свого підрозділу. під час виконання цього завдання сержант Колесниченко першим зійшов на правий беріг і захопив цінного полоненого.^[1]

По закінченні війни продовжив військову службу в лавах ЗС СРСР. У 1955 році закінчив Військову академію бронетанкових військ. У 1972 році полковник М. Ф. Колесниченко вийшов у запас. Працював інженером в Одеському державному університеті, а з 1975 року викладав на курсах цивільної оборони Жовтневого району міста Одеси.

Мешкав у Одесі. Помер 3 квітня 2002 року. Похований на Таїровському цвинтарі.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 грудня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, гвардії сержанту Колесниченку Михайлу Федотовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1447).

Також був нагороджений українським орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня (14.10.1999), радянськими орденами Червоного Прапора (17.10.1943), Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985) і медалями.

Твори

М. Ф. Колесниченко є автором книги військових спогадів «За „ничійною“ землею» (М.: Воениздат, 1967).

Література

«Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области». / Сост.: Абрамов А. Ф., Бульба А. И. — Одеса: Маяк, 1984, стор. 148—150.