Колесникова Любов Степанівна
Народилася	1 липня 1951(1951-07-01) (73 роки) Острів, Овруцький район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	акторка
Alma mater	Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтв
Вчителі	Едуард Митницький
Заклад	Ніжинський український драматичний театр імені Михайла Коцюбинського і Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка
Нагороди та премії

Любов Степанівна Колесникова (нар. 1 липня 1951(19510701), Острів, нині Коростенський район, Житомирська область) — українська акторка, заслужена артистка України (2018)^[1].

Любов Степанівна Колесникова народилась в селі Острів на Житомирщині. З дитинства захоплювалася театром, мріяла бути акторкою, у тринадцять років зіграла свою першу роль — Анну у виставі «Сині роси» за п’єсою Миколи Зарудного в народному театрі в Овручі^[2].

Після закінчення школи навчалася в Київській естрадно-цирковій студії на розмовному відділі. Її педагогами були відомі театральні діячі Едуард Митницький і Олександр Скрипниченко^[3].

На театральній сцені з 1971 року. Працювала спочатку в Ніжинському драматичному театрі імені М. Коцюбинського^[4], де створила низку провідних ролей класичного та сучасного репертуару: Варка у «Безталанній» та Харитина у «Наймичці» І. Карпенка-Карого, Ганна у виставі «Мати-наймичка» за мотивами поеми Т. Г. Шевченка, Оленка у «Голубих оленях» О. Коломійця та інші.

У березні 1978 року була запрошена до Чернігівського обласного музично-драматичного театру (нині — Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім.Т.Г. Шевченка). За період роботи в театрі зіграла більше ста різнопланових ролей у різножанрових виставах^[3]. Серед них: Юнона — «Енеїда» І. Котляревського, Анна — «101-й кілометр» О. Галіна, Шанель — «Вісім люблячих жінок» Р. Тома, Одарка — «Фараони» О. Коломійця, Коробочка — «Мертві душі» М. Булгакова за поемою М. Гоголя^[5], баба Палажка — «Кайдашева сім'я» І. Нечуя-Левицького, Мавра — «У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською, Аграфена Семенівна — «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка, Мамуля — «Каліка з острова Інішмаан» М. МакДонаха, Гордиля — «Циганка Аза» М.Старицького.

Багато цікавих сценічних образів створила акторка у виставах для дітей, зокрема, Отаманша — «Снігова королева» та Бабуся — «Червона шапочка» за п’єсами Є. Шварца, Морська відьма — «Сестра моя Русалонька» Л. Розумовської та інші.

У 2018 році за роль баби Соньки у виставі «Вій. Докудрама» Н. Ворожбит за мотивами повісті Миколи Гоголя Любов Колесникова одержала звання заслуженої артистки України і довічну державну стипендію. Ця вистава здобула перемогу на І Всеукраїнському театральному фестивалі «ГРА», а її режисер Андрій Бакіров одержав найвищу театральну відзнаку — премію імені Леся Курбаса^[2].

Саме вистава «Вій. Докудрама» була обрана для бенефісу акторки, присвяченого двом ювілейним датам — 70-річчю від дня народження та 50-річчю творчої діяльності, який відбувся 22 жовтня 2021 року на сцені Чернігівського театру^[2].

2021 року Любов Колесникова була номінована на премію Національної спілки театральних діячів України «Наш Родовід»^[6].

• Лауреатка премії Національної спілки театральних діячів України імені Марії Заньковецької (2010).

1. ↑ Любов Колесникова стала Заслуженою артисткою України. Суспільний кореспондент. 27 березня 2018. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 15 травня 2022.
2. ↑ ^{а б в} Велика, Ангеліна (24 квітня 2022). Любов Колесникова: «Доля не надто жалує мене і, може, тому з мене вийшла добра акторка». КіноТеатр. Процитовано 15 травня 2022.
3. ↑ ^{а б} Дві річниці Любові. Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім.Т. Г. Шевченка. 2016. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 15 травня 2022.
4. ↑ Першу роль зіграла у Ніжинському драмтеатрі та головна ще попереду…. Уездные новости. 3 квітня 2018. Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 15 травня 2022.
5. ↑ Любов Колесникова – Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім.Т.Г Шевченка (ru-RU) . Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 6 березня 2020.
6. ↑ Премії НСТДУ 2021 року: оголошення номінантів та переможців. Національна спілка театральних діячів України. 2021. Архів оригіналу за 3 січня 2022. Процитовано 15 травня 2022.