PROFILPELAJAR.COM

Професійні огляди
Оцінки оглядів
Allmusic
PopMatters	(positive)

*Клубна манія*
Клубна манія;
Party Monster
Жанр	Трагікомедія, драма, комедія, біографія, трилер
Режисер	Фентон Бейлі; Ренді Барбато
Продюсер	Джон Маркус; Бредфорд Вілсон; Крістін Вакон
Сценарист	Фентон Бейлі; Ренді Барбато
На основі	Кривава дискобаня
У головних ; ролях	Сет Грін; Маколей Калкін; Дайана Скаруід; Хлоя Севіні; Мерілін Менсон; Вілсон Крус
Оператор	Teodoro Maniacid
Композитор	Jimmy Harryd і Kevin Haskinsd
Кінокомпанія	ContentFilm
Дистриб'ютор	Strand Releasingd і Netflix
Тривалість	99 хвилин
Мова	англійська
Країна	США; Нідерланди
Рік	2003
Кошторис	5 мільйонів $
Касові збори	742,898 тисяч $
IMDb	ID 0320244
partymonster.com

Клубна манія (англ. Party Monster, дослівно «Монстр вечірки») — американська стрічка заснована на реальних подіях; трагікомедія, що оповідає про схід і захід сумнозвісного нью-йоркського організатора клубних вечірок Майкла Еліга, що вбив свого наркодилера, відомого як Ангел Мелендез^[en]. У ролі наркозалежного «Короля Клубних Діток» знявся кінозірка Маколей Калкін.

За основу фільму взято роман Джеймса Сент-Джеймса «Кривава дискобаня». У 1998 році, раніше був відзнятий документальний фільм про вбивство, під назвою Party Monster: The Shockumentary^[en], який був використаний для деяких елементів художнього фільму. Незважаючи на негативні відгуки, Party Monster в даний час вважається культовим фільмом.^[1]

Сюжет

Вигнанець з невеликого містечка, Майкл Еліг, що переїхав в Нью-Йорк, вивчає аспекти клубного руху (замість того, щоб навчатися в університеті), у чому йому допомагають нові знайомі Джеймс Сент-Джеймс і Пітер Гейшн. Дуже швидко Еліг перетворюється з сірого нікому невідомого хлопчика, у найяскравішиго і найепатажнішого організатора вечірок у Нью-Йорку. Але життя Майкла виходить з-під контролю через його наркозалежність, що призводить до співучасті Майкла в убивстві Енжела Мелендеса, наркоторгівця, закоханого у Еліга.

Ця молодіжна трагікомедія заснована на реальній історії. «Клубні малята» (в оригіналі англійською Club Kids) — так на самому початку 90-х називали молодіжну тусовку, що переходила з одного нью-йоркського клубу до іншого, влаштовуючі феєричні шоу лише своєю присутністю. Вони сповідували свій альтернативний «lifestyle» — індивідуальність, епатаж, вільне кохання, наркотики всіх видів, безстрашністю перед СНІДом, поліцією, суспільною думкою. Їх девіз: «Якщо у тебе є горб — кинь на нього трохи блискіток і йди танцювати!».

Саундтрек

Саундтреки виступили номером 21 Billboard Dance/Electronic Albums у США.^[2]

#	Назва	Виконавець	Тривалість
1.	«Take Me to the Club»	Mannequin	3:36
2.	«Seventeen»	Ladytron	3:31
3.	«Frank Sinatra»	Miss Kittin & The Hacker	3:53
4.	«Money, Success, Fame, Glamour»	Felix da Housecat vs. Pop Tarts	3:23
5.	«You're My Disco (Fischerspooner Remix)»	Waldorf	4:26
6.	«Two of Hearts»	Stacey Q	3:36
7.	«Overdose»	Tomcraft	2:57
8.	«Get Happy»	Happy Thought Hall	3:28
9.	«La Rock 01»	Vitalic	3:05
10.	«Go!»	Tones on Tail	2:34
11.	«New York New York»	Nina Hagen	4:41
12.	«It Can't Come Quickly Enough»	Scissor Sisters	3:32
13.	«Inside Out»	W.I.T.	3:36
14.	«Kiss Me»	Stephen Tin Tin	3:26
15.	«Give Me Tonight»	Shannon	3:53
16.	«(How to Be A) Millionaire»	ABC	3:35
17.	«Crash»	Keoki	2:54
18.	«The La La Song»	Marilyn Manson	1:32
19.	«Good is Bad»	Headrillaz	2:56
20.	«Santa Baby»	Cynthia Basinet	3:23

Реліз

Прем'єра Party Monster відбулася в 2003 році на Кінофестивалі «Санденс» 18 січня 2003, а потім покази відбулися в Cannes Film Festival в травні того року. 5 вересня 2003, був зроблений обмежений випуск фільму до різних арт-хаусів та театрів у великих містах США.

Сприйняття

Фільм отримав в основному негативні відгуки; в даний час він проводить рейтинг схвалення не більше 30% на Rotten Tomatoes на основі близько 100 оглядів (65 негативних, 35 позитивних).^[5] Він був номінований на Grand Jury Prize в 2003 році на Кінофестивалі «Санденс», однак і Chicago Sun-Times^[en] критик Роджер Еберт дав фільму три з чотирьох зірок, називаючи продуктивність Калкіна «безстрашною», хоча він зазначає, що «фільму не вистачає розуміння і залишає по собі сум і відчуття порожнечі; і, можливо, це повинно бути саме так».^[6]

Фільм мав тільки обмежений випуск. Відповідно до Box Office Mojo, фільм зібрав тільки в середньому $742,898^[7] out of a budget of $5 million in its theatrical release.

Для домашнього перегляду

Фільм був випущений на DVD в Сполучених Штатах і Канаді в лютому 2004 року через 20th Century Fox/Trimark Pictures^[en]; DVD містить різні інтерв'ю, аудіо-коментарі, закадрові кадри, оригінальний трейлер фільму, і реальні інтерв'ю з Майклом Елігом як бонус-матеріали. Станом на 2009 рік, випус DVD був припинений, і тепер в основному недоступний для покупки в стандартних роздрібних магазинах. Він доступний для оренди через «Netflix» і для миттєвого перегляду.

Актори

Маколей Калкін — Майкл Еліг,
Сет Грін — Джеймс Сент-Джеймс,
Мерілін Менсон — Кристіна (трансгендер-неформал),
Джастін Хаган — Роберт «Freez» Ріггс,
Дайана Скаруід^[en] — Елкі,
Вілмер Вальдеррама^[en] — Superstar DJ Keoki^[en],
Ділан Макдермотт — Пітер Гат'єн^[en],
Міа Кіршнер — Наташа,
Даніель Франзес^[en] — The Rat/Clara The Carefree Chicken/Icy The Polar Bear/Dallas MC,
Вілсон Крус^[en] — Андре «Ангел» Мелендес,
Хлоя Севіньї — Гітсі,
Наташа Лайонн — Брук,
Джон Стамос^[en] — Talk Show Host,
Аманда Лепор^[en] — сам себе,
Річі Річ^[en] — сам себе.

Цікаві факти

Майкл Еліг — реальний персонаж, який дійсно зміг в найкоротший термін перетворитися з простого офіціанта в живу легенду клубного руху Нью-Йорка. Наприкінці вісімдесятих він був посаджений у в'язницю за вбивство
Маколей Калкін приходив до в'язниці і розмовляв з Майклом Еліга, при підготовці до своєї ролі.
Майкл Еліг — гомосексуал, гетеросексуальная любовна лінія у фільмі надумана: насправді Гітсі була просто його знайомою. Найкращою подругою Еліга була «королева» клубних дітей Дженніталіа.

Див. також

Примітки

↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 липня 2014. Процитовано 28 листопада 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ Charts & Awards - Party Monster – Various Artists. Allmusic. Rovi Corporation^[en]. 2003. Процитовано 13 квітня 2011.
↑ Kellman, Andy (2003). Party Monster – Various Artists. Allmusic. Rovi Corporation^[en]. Процитовано 13 квітня 2011.
↑ Bleach, Anthony C. (12 лютого 2004). Soundtrack: Party Monster: Original Motion Picture Soundtrack – PopMatters Music Review. PopMatters. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 13 квітня 2011.
↑ Party Monster на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
↑ Ebert, Roger (5 вересня 2003). Party Monster :: Roger Ebert.Com. Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 5 червня 2011. Процитовано 23 лютого 2010.
↑ Party Monster на сайті Box Office Mojo (англ.)