PROFILPELAJAR.COM

Клименко Юрій Вікторович
Клименко Юрій Вікторович
Дата народження	24 березня 1944 (80 років)
Місце народження	Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Росія
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія	кінооператор, фотограф, оператор-постановник
Нагороди	Ніка
IMDb	ID 0459532

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Клименко.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Клименко Юрій.

Клименко Юрій Вікторович — радянський і російський кінооператор і фотограф. Заслужений діяч мистецтв Росії (1994). Лауреат Державної премії РФ (2000). Лауреат кінопремії «Ніка» (1998, 2000, 2005, 2010, 2014, 2018).

Біографія

Народився 24 березня 1944 р. в Дніпропетровську в родині службовців. У 1963–1965 рр. вчився на механіко-математичному факультеті Дніпропетровського державного університету.

Закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1972, курс Б. Волчека).

Працював асистентом оператора, оператором на кіностудіях Грузія-фільм, Узбекфільм, Одеській к/с.

Зняв на Одеській кіностудії фільми: «Про Вітю, про Машу і морську піхоту» (1973), «Контрабанда» (1974, у співавт.; реж. С. Говорухін), «Квіти для Олі» (1975), «Втеча з в'язниці» (1977), а на «Узбекфільмі» — «Людина йде за птахами» (1975, Премія «За найкраще зображальне вирішення» IX Всесоюзного кінофестивалю, Фрунзе, 1976; приз «Срібний павич» Міжнародного кінофестивалю, Делі; 1977), «Триптих» (1979) тощо.

Був членом Спілки кінематографістів УРСР.

З 1987 р. — оператор-постановник кіностудії «Мосфільм».

Багаторазовий номінант і лауреат низки кінопремій і фестивалів^[1].

Персональні виставки фоторобіт Ю. Клименка проходили в Москві, Лондоні, Нью-Йорку та ін

Фільмографія

Епізодичні ролі в кіно:

«За сімейними обставинами» (1977)
«День янгола» (1988)

Оператор-постановник:

«Про Вітю, про Машу і морську піхоту» (1973, Михайло Пташук; Одеська кіностудія)
«Контрабанда» (1974, у співавт.; реж. С. Говорухін, Одеська кіностудія)
«Квіти для Олі» (1975, реж. Радомир Василевський; Одеська кіностудія)
«Людина йде за птахами» (1975, реж. Алі Хамраєв)
«Втеча з в'язниці» (1977, реж. Р. Василевський; Одеська кіностудія)
«Пізнаючи білий світ» (1978, реж. Кіра Муратова)
«Триптих» (1979, реж. Алі Хамраєв)
«Дюма на Кавказі» (1979, реж. Хасан Хажкасімов)
«Охоронець» (1979, у співавт.)
«День ангела» (1980)
«Сльози крапали» (1982, реж. Георгій Данелія)
«Спекотне літо в Кабулі» (1983, реж. Алі Хамраєв)
«Легенда про Сурамську фортецю» (1984, Грузія-фільм; реж. Сергій Параджанов, Давид Абашидзе)
«Проста смерть...» (1985, реж. Олександр Кайдановський)
«Чужа біла і рябий» (1986, реж. Сергій Соловйов)
«Чорна троянда — емблема печалі, червона троянда — емблема кохання» (1989, реж. Сергій Соловйов)
«Маестро: Сергій Параджанов» (1989, док. фільм^[2], реж. Олександр Кайдановський)
«Будинок під зоряним небом» (1991, реж. Сергій Соловйов)
«Анна Карамазофф»/Anna Karamazoff (1991, реж. Рустам Хамдамов)
«Офіціант з золотим підносом» (1992)
«Три сестри» (1994, реж. Сергій Соловйов)
«Одкровення незнайомцю» /Confidences a un inconnu (1995, Росія—Франція—Італія)
«Му-му» (1998, реж. Юрій Гримов)
«Барак» (1999, реж. Валерій Огородніков)
«Щоденник його дружини» (2000, реж. Олексій Учитель)
«Гра в модерн» (2002, реж. Максим Коростишевський, Ігор Єфімов)
«Кострома» (2002)
«Прогулянка» (2003, реж. Олексій Учитель)
«Про кохання» (2003, реж. Сергій Соловйов)
«Космос як передчуття» (2005, реж. Олексій Учитель)
«Не хлібом єдиним» (2005, реж. Станіслав Говорухін)
«Пасажирка» (2008, реж. Станіслав Говорухін)
«Полонений» (2008, реж. Олексій Учитель)
«2-Асса-2» (2009, реж. Сергій Соловйов)
«Анна Кареніна» (2009, у співавт.; реж. Сергій Соловйов) — номінація на премію «Золотий орел» за найкращу операторську роботу
«Самка» (2010, реж. Г. Константинопольський) — номінація на ряд кінопремій
«Край» (2010, реж. Олексій Учитель) — номінація на премії «Золотий орел» за найкращу операторську роботу, «Білий квадрат» Гільдії кінооператорів Росії, Asia Pacific Screen Awards
«Weekend» (2013, реж. Станіслав Говорухін) — номінація на премію «Золотий орел» за найкращу операторську роботу
«Важко бути богом» (2013, реж. Олексій Герман)
«Вісімка» (2013, реж. Олексій Учитель)
«Щоденник мами першокласника» (2014, реж. Андрій Сілкін)
«Матильда» (2017, реж. Олексій Учитель)
«Ван Гоги» (2018), реж. С. Лівнєв) та інші...

Фестивалі і премії

1998 — Премія «Ніка»: За найкращу операторську роботу (фільм «Му-му» 1998)^[3]
2000 — Державна премія Росії (фільм «Барак» 1999)
2000 — Премія «Ніка»: За найкращу операторську роботу (фільм «Щоденник його дружини» 2000)^[4]
2000 — МКФ в Мілані: Приз за найкращу операторську роботу (фільм «Щоденник його дружини» 2000)
2005 — Премія «Ніка»: За найкращу операторську роботу (фільм «Космос як передчуття» 2005)^[5]
2006 — РКФ «Література і кіно» в Гатчині: Приз за найкращу операторську роботу імені А. Москвіна (фільм «Не хлібом єдиним» 2005)
2008 — Премія «Білий Слон» Гільдії кінознавців і кінокритиків Росії: За найкращу операторську роботу (фільм «Полонений» 2008)
2010 — Премія «Ніка»: За найкращу операторську роботу (фільм «Край» 2010)^[6]
2014 — Премія «Ніка»: За найкращу операторську роботу (фільм «Важко бути богом» 2013)^[7]
2015 — Премія «Білий слон» Гільдії кінознавців і кінокритиків Росії: За найкращу операторську роботу (фільм «Важко бути богом» 2013)
2019 — Премія «Ніка» (за 2018 рік): За найкращу операторську роботу (фільм «Ван Гоги» (2018), реж. С. Лівнєв)^[8]

Номінації

2004 — Номінація на премію «Золотий орел»: За найкращу операторську роботу (фільм «Прогулянка», 2003)
2006 — Номінація на премію «Золотий орел»: За найкращу операторську роботу (фільм «Космос як передчуття», 2005)
2018 — Номінація на премію «Ніка» за 2017 рік: За найкращу операторську роботу (фільм «Матильда» (2017, реж. Олексій Учитель)^[9]
2018 — Номінація на премію кіноізобразітельного мистецтва «Білий квадрат» Гільдії кінооператорів Росії (фільм «Матильда»)
2018 — Номінація на премію кіноізобразітельного мистецтва «Білий квадрат» Гільдії кінооператорів Росії (фільм «Ван Гоги») та ін.