У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Квач.
Ква́ч Оре́ст Арсе́нович (23 липня 1991, Заліщики, Заліщицький район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР — 27 липня 2014, Лутугине, Луганський район, Луганська область, Україна) — український громадський діяч, спортсмен і військовик, боєць батальйону територіальної оборони «Айдар». Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня.
Життєпис
Ранні роки
Народився 23 липня 1991 року в місті Заліщики. Навчався у заліщицькій спеціалізованій школі І—ІІІ ступенів імені Осипа Маковея з поглибленим вивченням інформаційних технологій та технологічних дисциплін, згодом — у гімназії імені братів Гнатюків[1].
Закінчив Київський військовий ліцей імені Івана Богуна, в якому навчався протягом 2006—2008 років. У 2008 році вступив до Київського національного університету імені Вадима Гетьмана спочатку на економічний, потім — на юридичний факультет[2].
Член тернопільського спортивного клубу «Характерник»[1][3]. Вільно володів англійською мовою, захоплювався історією. Належав до ультрас, був фанатом київського футбольного клубу «Динамо»[4] і представником колективу «Young Hope»[5].
У 15 років долучився до вишколів мілітаристичного спрямування. Навчаючись у Києві, далі практикував контактні єдиноборства, здобував призові місця на турнірах із бойового самбо та ММА[5]. Згодом серйозно взявся за страйкбол та змішане контактне єдиноборство «фріфайт», здобув звання кандидата в майстри спорту[2].
Громадська діяльність
З 2009 року активно боровся проти незаконних забудов Києва. Брав участь у порятунку озера Тельбін на Березняках, захисті Біличанського лісу на Святошині, виступав за збереження Музею історії Києва та Гостинного двору[5], захищав від рейдерів Десятинну церкву. У 2012 році брав участь у Мовному майдані[2]. В цей же час став лідером бойового крила «С14» — «Медобори», яка складалась з київських націоналістів та футбольних фанатів «Динамо» і ЦСКА[5].
Разом з побратимами кілька років організовував Всеукраїнський чемпіонат серед школярів «Кубок молодого футболу». Ініціював та проводив різні спортивні турніри, акції, тренування, долучався до ініціативи «Стій за дітей Fest» — фестиваль з метою підтримки дітей без батьківської опіки[2].
Під час Революції Гідності брав участь у найгарячіших точках протестів, де отримав першу контузію[6]. Під час заворушень на вулиці Інститутській очолив групу протестуючих[5].
Російсько-українська війна
З початком анексії Криму спільно з іншими добровольцями почав готуватися до участі в бойових діях. У червні 2014 року долучився до розвідувально-саперної групи «Стріла» батальйону «Айдар», де був чи не наймолодшим[5][2].
Загинув в боях за місто Лутугине в Луганській області 27 липня 2014 року. За однією з версій підірвався на міні під час розвідувального рейду[7], за іншою — загинув в бою на залізничному переїзді[1]. Того ж дня в боях також загинули айдарівці підполковник Сергій Коврига, старший лейтенант Ігор Римар, старший прапорщик Сергій Шостак, сержант Микола Личак, старший солдат Іван Куліш, солдати Іолчу Алієв, Віталій Бойко, Ілля Василаш, Михайло Вербовий, Олександр Давидчук та Станіслав Менюк. Похований в Заліщиках.
Нагороди та відзнаки
- Звання «Спортивний герой» в обласній програмі «Герої спортивного року Тернопільщини — 2014» (посмертно)[8].
- Звання «Майстер спорту України з фрі-файту» (посмертно)[2].
- Орден «За вірність присязі» (3 травня 2015, посмертно) — з нагоди річниці заснування батальйону «Айдар»[2].
- Орден «За мужність» ІІІ ступеня (28 червня 2015, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[9].
- Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (22 грудня 2016, посмертно)[1][10].
- Відзнака Добровольчого українського корпусу «Бойовий хрест корпусу» (7 серпня 2019)[11].
Вшанування пам'яті
- 6 вересня 2014 року представники адміністрації Заліщицької гімназії, вчительського, учнівського та батьківського колективів у день сороковин Ореста Квача вшанували його пам'ять та Олега Гулька велозаїздом пам'яті. Маршрут проліг від подвір'я гімназії через села Дзвиняч, Бедриківці, Добрівляни до центру Заліщиків і завершився біля пам'ятника Степану Бандері.
- 8 травня 2015 року на фасаді Заліщицької державної гімназії, в якій навчався Орест Квач, відкрито й освячено пам'ятну дошку на його честь[12][13].
- В грудні 2015 року в Конотопі вулицю Неровні перейменовано на вулицю Ореста Квача[14].
- У 2018 році фанатами футбольного клубу «Динамо» у Києві на проспекті Валерія Лобановського створено стіну пам'яті на честь Ореста Квача[15].
- У вересні 2021 року англієць Алек Філліпс та його напарниця, уродженка Тернополя Ольга Фатюк, розігналися до швидкості 301,2 кілометрів на годину та встановили національний та світовий рекорди в категорії «Швидкісна їзда із пасажиром», який присвятили пам'яті Ореста Квача[16][17].
- В листопаді 2021 року поблизу міста Заліщики байкери, що встановили рекорд швидкості на мотоциклі, висадили саджанці дубів у пам'ять про Ореста Квача[18]. У 2015 році на тому ж місці дерева висадила мати Квача[19].
- У Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна, де навчався Орест Квач, встановлено меморіальну дошку на його честь[13].
- 24—25 липня 2021 року у Заліщиках відбувся фестиваль «Вільний духом. Пам'яті Ореста Квача»[20].
Див. також
Примітки
Джерела
- Мадзій, І. Йому було лише двадцять три / Ірина Мадзій // Вільне життя плюс. — 2014. — № 62 (1 серп.). — С. 1 — (Бути воїном — значить жити вічно!).
- Ще молоденький капітан душі своєї: Навіки будем у небеснім батальйоні // Вільне життя плюс. — 2014. — № 82 (10 жовт.). — С. 4.
- Вістовський, О. Тіло упізнали за нашивкою, яку вишила наречена / Олег Вістовський // Свобода. — 2014. — № 63 (6 серп.). — С. 5.
- Вістовський, О. Бути воїном — значить жити вічно! / Олег Вістовський // Колос. — 2015. — № 39 — 40 (15 трав.). — С.2.
