PROFILPELAJAR.COM

Каєтан Потоцький
Каєтан Потоцький
Kajetan Potocki
Народився	31 березня 1751; Семенівка, Сокольницький район, Львівська область, Україна
Помер	24 квітня 1814 (63 роки)
Поховання	міський цвинтар, Бучач
Країна	Річ Посполита
Національність	поляк
Діяльність	релігійний діяч, дідич
Alma mater	Папський Григоріанський університет
Титул	граф
Конфесія	РКЦ
Рід	Потоцькі гербу Золота Пилява
Батько	Юзеф Потоцький
Мати	Пелаґея з Потоцьких
	; ; ;

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Потоцький.

Каєтан Потоцький (пол. Kajetan Potocki; 31 березня 1751, с. Семенівка,^[1] тепер Пустомитівський район — 24 квітня 1814) — польський аристократ гербу Золота Пілява, релігійний діяч РКЦ. Брат-близнюк Павела Потоцького.

Життєпис

Батько — львівський каштелян Юзеф Потоцький^[2] (рідний брат Антонія Міхала). Брат — граф Ян Потоцький, староста канівський з 1782 р.^{[джерело?]}) з дружиною Йоанною з Потоцьких — за заповітом Миколи Василя Потоцького^[3] — новий дідич Бучача.

У 1764 році, після смерти батька, разом з братами Павелом та Яном «опинився» у Львівському колегіумі єзуїтів, а їх гувернером став єзуїт кс. Григоріс Пірамович.^[4] За даними кс. С. Баронча, разом з братом-близнюком навчався під керівництвом кс. Г. Пірамовіча, потім з ним як опікуном виїхали (Ельжбета Александровська вказує, що також разом з братом Яном^[4]) в «освітню подорож»^[4] до Франції, Італії восени 1767. Прибули до Риму, де навчалися в колегіумі єзуїтів Риму (Collegium Romanum, тепер Папський григоріанський університет). Від вересня 1770 з Павелом навчались у місті Понт-а-Муссон. 1774 року брати закінчили навчання в Collegium Romanum, отримали священичі (капланські) свячення. Став каноніком катедр Ґнезненської і Краківської, кавалером ордену святого Станіслава, пробощом Станиславова (був приблизно до 1810 року).

«Рохманівський ключ» був власністю Миколи Василя Потоцького, який заповів його «на вічні часи» краківському каноніку К. Потоцькому.^[5] 7 червня 1786 р. через виїзд до Литви дідичка графиня Йоанна Потоцька права на дідицтво міста передала рідному брату чоловіка (каноніку гнезненському, краківському^[3]) графу К. Потоцькому.^[6]

Дідичі — каноніки Потоцькі — продали євреям замок у місті, які почали розбирати його на матеріал для будівництва^[7] 1812 року з братом наказали розібрати останню з спостережних башт Бучача на горі Федір та спорудити з каменю гробницю-каплицю в стилі класицизму на міському цвинтарі.^[8]

14 квітня 1814 року в Бучачі підписав заповіт, одним зі свідків у якому був записаний Пйотр з Рупнева Уєйський.^[9] Помер 24 квітня 1814^[10]^[3]. Був урочисто похований 29 квітня в родовій каплиці-гробниці на міському цвинтарі на горі Федір у Бучачі. Похорон організував брат-близнюк Павел. На похорон прибув, зокрема, митрополит УГКЦ Михайло Левицький.^[11]

Примітки

↑ Kajetan Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: dw.15033). Архів оригіналу за 23 Квітня 2016. Процитовано 2 Червня 2016.
↑ Potoccy (03) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ ^а ^б ^в Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu… — S. 19.
↑ ^а ^б ^в Aleksandrowska E. Piramowicz Grzegorz Wincenty (1735—1801) [Архівовано 21 Лютого 2016 у Wayback Machine.]… — S. 530.
↑ Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 68—69.
↑ Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 35.
↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Galicyi. — Lwów : Drukarnia «Grafii», 1919; Репринт. Krosno : «Ruthenus», 2008. — S. 143. — ISBN 978-83-7530-028-4. (пол.)
↑ Станкевич М. Бучач та околиці. — Львів : СКІМ (Спілка критиків та істориків мистецтва), 2010. — іл. — С. 18. — ISBN 966-95709-0-4.
↑ Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 78.
↑ Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu… — S. 42.
↑ Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 79.

Джерела

Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
Aleksandrowska Elżbieta. Piramowicz Grzegorz Wincenty (1735—1801) [Архівовано 21 Лютого 2016 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1981. — T. XXVI. — S. 530. (пол.)
Barącz Sadok. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — 168 s. — S. 76—80. (пол.)
Czyż Anna Sylvia, Gutowski Bartłomiej. Cmentarz miejski w Buczaczu. — Warszawa : drukarnia «Franczak» (Bydgoszcz), 2009. — 208 s., 118 il. — (Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju. Seria C, zeszyt 3). — ISBN 978-83-60976-45-6 (пол.)