На мовах того регіону, звідки походить цей чайний напій (таких як кашмірська, бенгальська, раджастхані, гінді і непальська) назва чаю звучить як «нун чай». «Нун» означає «сіль»[2]», так само використовується як назва звичаю в Раджастхані, коли руку опускають в сіль, щоб позначити урочисту обіцянку[3]. Також такий чай називається «гулаб чай», що в перекладі означає «рожевий чай»[4].
Приготування
Напій традиційно готують в самоварі з листя зеленого чаю, молока, солі, харчової соди. Дрібка харчової соди надає чаю яскраво виражений рожевий колір. Чай зазвичай прикрашають невеликою кількістю дрібно нарізаного мигдалю та фісташок.
В Кашмірі в такий чай традиційно додають сіль, а не цукор. Кашмірський чай подається в багатьох штатах Індії, як правило, в Північній Індії (Джамму та Кашмір, Гімачал-Прадеш) і районах, де проживають тибетці (Майнпат, Чхаттісгарх ). Чай є невід'ємною частиною кашмірського сніданку та вечері. Він вживається з різними видами традиційного хліба, приготованого в Кашмірі.
В Пакистані його подають в особливих випадках, на весіллях і в зимові місяці, з цукром та горіхами.
↑ Edward Balfour (editor) (1873). Cyclopædia of India and of Eastern and Southern Asia, Volume 4 . Scottish & Adelphi presses. Retrieved 2014-11-22. Noon-Dab, Hind., From Noon or loon, salt, and dabna, to dip, bespatter, or sprinkle, a custom among the Rajput races, of dipping the hand in the salt; the Noon-dab, is the most sacred pledge of good faith
