Рукописи Нового Завіту поділені на п'ять груп (категорії).[1] Цю систему запропонували в 1981 році Курт Аланд і Барбара Аланд у монографії «Текст Нового Заповіту» (нім.Der Text des Neuen Testaments). Ці категорії спираються на відношення рукописів до варіантів новозавітного тексту. Рукописи, що відображають александрійський тип тексту, віднесені до I категорії, а рукописи, що відображають візантійський тип тексту — до V категорії.
Опис категорій
Аландські категорії не просто відповідають текстовим типам; усе, що вони роблять, це демонстрація «візантійності» певного тексту; тобто наскільки він подібний до візантійського текстового типу, від найменшого (категорія I) до найбільш подібного (категорія V). Категорію V можна прирівняти до візантійського текстового типу, але інші категорії не обов'язково є репрезентативними для текстового типу. Незважаючи на те, що більшість текстів категорії I погоджуються з александрійським текстовим типом, вони не обов'язково є александрійськими; вони просто дуже невізантійські.[2][3]:381-382
Аландські вступи запровадили наступні категорії (опис Аланда та категорії Аланда згідно англійського перекладу 1989 року, стор. 106, у лапках):[2][4]
Категорія I
«Рукописи особливої якості, які завжди слід враховувати при встановленні оригінального тексту».[2][4] Ця категорія включає майже всі рукописи до IV століття.[2] Ці рукописи майже не мають візантійського впливу і часто узгоджуються з александрійським типом тексту (але самі не обов'язково є александрійськими, наприклад 𝔓45, 𝔓46, Ватиканський кодекс (B) і мінускул 1739).[2] До цієї категорії відносяться деякі папіруси й унціалиIV століття та раніше, а також рукописи александрійського текстового типу.
Прихильники Аландів кажуть, що рукописи цієї категорії є важливими при розгляді текстових проблем і, на їхню думку, «імовірно [відображають] оригінальний текст».[1][3]:383[5]
Категорія II
«Рукописи особливої якості, але відрізняються від рукописів категорії I наявністю сторонніх впливів».[2][4] Рукописи цієї категорії подібні до рукописів категорії I і важливі для текстового розгляду автографа. Однак тексти зазвичай містять деякі чужорідні впливи, такі як ті, які можна знайти у візантійському текстовому типі. Єгипетські тексти належать до цієї категорії.[1][4][3]:383
Категорія III
«Рукописи характерного характеру з незалежним текстом… особливо важливі для історії тексту».[2][4] Рукописи категорії III важливі для обговорення історії текстових традицій і меншою мірою для встановлення оригінального тексту. Рукописи зазвичай містять самостійне читання та мають особливий характер. ƒ1 і ƒ13 є прикладами родин рукописів, які належать до цієї категорії. Рукописи цієї категорії зазвичай мають змішаний або еклектичний тип тексту.[1][3]:383
«Рукописи з чисто або переважно візантійським текстом».[2][4] Цю категорію можна прирівняти до візантійського типу тексту.[2] Візантійські та переважно візантійські тексти підпадають під цю категорію.[2][1][3]:383
Без категорії
Без категорії: Деякі рукописи, вивчені Аландами, не були класифіковані, наприклад, тому що вони були занадто короткими, щоб визначити, до якої групи вони належали, або були десь посередині.[2][4] Некласифікований рукопис міг бути представником західного текстового типу, кесарійського типу тексту (термін, запропонований деякими вченими для позначення послідовної моделі варіантів читання чотирьох Євангелій) або будь-якого іншого.[2]
Опис грецьких рукописів за сторіччями й категоріями
↑ абвгдеAland, Kurt; Aland, Barbara (1995). The Text of the New Testament: An Introduction to the Critical Editions and to the Theory and Practice of Modern Textual Criticism (англійська) . Erroll F Rhodes (перек.) (вид. 2). Grand Rapids, Michigan: William B. Eerdmans Publishing Company. с. 106, 332—336. ISBN0-8028-4098-1.
↑Aland, Kurt; Aland, Barbara (1995). Rhodes, Erroll F. (ред.). The Text of the New Testament: An Introduction to the Critical Editions and to the Theory and Practice of Modern Textual Criticism (English) . Гранд-Рапідс, Мічиган: William B Eerdmans Publishing Company. с. 159—162. ISBN978-0-8028-4098-1.