Визначивши архей як новий домен, Воуз значно переробив таксономічне дерево живих організмів. Його система, заснована на генетичних взаєминах замість очевидної морфологічної схожості, ділила організми на 23 головні підгрупи в межах трьох доменів: Бактерії, Археї і Еукаріоти. Археї — цілком незалежна гілка, вони не належать ні до бактерій, ні до еукаріотів.
Дерево життя, збудоване Воузом, показує значну різноманітність світу мікроорганізмів, які складають переважну частину біосфери за генетичними, метаболічними і екологічними ознаками. Оскільки мікроорганізми відповідають за багато біогеохімічних циклів та необхідні для існування біосфери, зусилля Воуза прояснити еволюцію і різноманітність значно допомогли екологам і захисникам природних ресурсів.
Прийняття Класифікації Воуза було досить повільним та болючим процесом. Знамениті вчені, зокрема Сальвадор Лурія та Ернст Майр, протестували проти такого поділу прокаріотів. Не вся критика була обмежена науковим рівнем. Не без причини науковий журнал «Science» назвав Воуза «вкритим рубцями революціонером мікробіології». Але підтримка його даних швидко зростала, що привело до прийняття класифікації Воуза з виділенням архей до окремого домену у середині 1980-х років. Невелика кількість учених все ще дотримуються старомодних концепцій еволюційного походження, але здається, що дані Воуза мають надійну експериментальну підтримку.
Воуз також припускав можливість ери, коли горизонтальний перенос генів між організмами був вагомим. Види сформувалися, коли організми перестали розглядати гени від інших організмів з рівним вісом до своїх власних генів. Горизонтальний перенос протягом цього періоду відповідав за швидку ранню еволюцію складних біологічних структур.
Робота Воуза також істотна для пошуку життя на інших планетах. До Воуза вважалося, що археї — організми, які еволюціонували в екстремальних умовах від організмів, які більш нам знайомі. Зараз вважається, що вони стародавні, і мають чіткі еволюційні стосунки з першими організмами, що жили на Землі. Організми, подібні до архей, що існують в екстремальних оточеннях, могли знайти можливість розвитку на інших планетах, деякі з яких близькі до екстремальних земних умов.
↑Woese C, Magrum L, Fox G (1978). Archaebacteria. J Mol Evol. 11 (3): 245—51. PMID 691075.
↑Woese C, Fox G (1977). Phylogenetic structure of the prokaryotic domain: the primary kingdoms. Proc Natl Acad Sci U S A. 74 (11): 5088—90. PMID 270744.