PROFILPELAJAR.COM

Камені передміхурової залози
Камені передміхурової залози
	Насіннєві бульбашки і простата Насіннєві бульбашки і простата
Спеціальність	урологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	GA91.3
МКХ-10	N42.0
МКХ-9	602.0
	Prostatic stones у Вікісховищі

Камені передміхурової залози — щільні органічні й неорганічні утворення, розташовані в протоках та ацинусах передміхурової залози.

Поширеність каменів передміхурової залози

У віці до 35 років камені передміхурової залози зустрічаються менш, ніж в 10% випадків. З віком зустрічаються частіше, досягаючи 80% серед пацієнтів старше 50 років^[1]. У групі пацієнтів з каменями передміхурової залози відзначається перевага такої патології як аденома простати (ДГПЗ) і хронічний простатит.

Механізм утворення каменів передміхурової залози

Тривалий стаз інфікованого секрету простати на тлі обструкції (закупорки) проток залоз простати є головним чинником, що сприяє каменеутворенню. Кристалографічний аналіз простатичних конкрементів свідчить про те, що основними компонентами є складові сечі, а не секрету простати. Це підтверджує концепцію про роль інтрапростатичного рефлюксу сечі у формуванні каменів передміхурової залози^[2]. З іншого боку, існує точка зору про первинне значення саме компонентів секрету передміхурової залози у формуванні конкрементів^[3]. Відповідно до цієї концепції відкладення каменеутворючих неорганічних компонентів (фосфат та карбонат кальцію) відбувається на амілоїдних тільцях, які є результатом простатичної секреції і служать ядром каменеутворення, що призводить, у кінцевому рахунку, до формування каменів простати. Локалізуючись в ацинусах і вивідних протоках залоз простати, конкременти надають травмуючий вплив на навколишні тканини, сприяють порушенню мікроциркуляції і підтримують запальний процес за рахунок мікроорганізмів, що знаходяться в самому камені.

Симптоми

Основними симптомами у хворих з каменями передміхурової залози є дизуричні розлади, больовий синдром в області таза, домішки крові в сечі (гематурія), домішки крові в спермі (гемоспермія), утруднене сечовипускання. Неінфіковані камені простати можуть себе ніяк не проявляти. У хворих на простатит камені, як правило, інфіковані і є джерелом персистування інфекції та рецидивуючого характеру перебігу запального процесу. Ступінь вираженості симптомів у пацієнтів з каменями передміхурової залози доцільно оцінювати за Шкалою оцінки симптомів хронічного простатиту NIH-CPSI^[4].

Діагностика каменів передміхурової залози

Діагноз встановлюється на підставі пальцевого ректального дослідження простати, даних ультразвукового та рентгенівського дослідження. При пальцевому ректальному дослідженні виявляють щільну ділянку в тканині передміхурової залози, в ряді випадків визначають крепітацію. Можлива відсутність будь-яких змін при пальцевому дослідженні простати. Зміни, виявлені при дослідженні передміхурової залози пальцем, необхідно диференціювати з раком і туберкульозом передміхурової залози. При Ультразвукове дослідження простати (трансректальном або трансабдомінальне) виявляються гіперехогенні ділянки в передміхуровій залозі з формуванням акустичної доріжки. розміри каменів варіює від 3 до 25 мм і більше. Множинні камені спостерігаються приблизно в 70 % випадків. При рентгенівському дослідженні виявляють близько 30% каменів передміхурової залози, оскільки більшість каменів рентгеннегатівнві^[1]. Як додаткові методи візуалізації можуть бути використані комп'ютерна томографія та МРТ таза. Наявність безсимптомних каменів простати само по собі не впливає на обсяг передміхурової залози і рівень ПСА в сироватці крові^[5].

Лікування каменів передміхурової залози

За безсимптомного перебігу захворювання лікування не потрібно. За наявності скарг та наявності каменів на тлі запального процесу в простаті лікування проводиться як при простатиті. Особливістю лікування є те, що при каменях передміхурової залози масаж простати протипоказаний через його потенційну травматичность для тканин передміхурової залози у цієї категорії пацієнтів. У разі вираженої симптоматики і відсутності ефекту від консервативного лікування деяким пацієнтам може бути рекомендована трансуретральна резекція простати або простатектомія.

Примітки

↑ ^а ^б Стецишин Р. В., Щукін Д. В., Мегера В. В., Середа Г. І. Камені простати. Сучасні лікувально-діагностичні підходи. В кн.: Здоров'я чоловіка. Матеріали праць XII науково-практичної конференції урологів і сексопатологів з міжнародною та межрегіональною участю. Під ред. А. С. Переверзєва і В. В. Кришталя, Харків. — 2004 — С.269-274
↑ Простатит. Під ред. П. А. Щеплева. — 2-е изд. — М.: МЕДпресс-інформ, 2011. — 224 с. — ISBN 987-5-98322-694-4
↑ Судариков І. В. Камені передміхурової залози// Здоров'я чоловіка. — 2002. — в„– 1. — С. 22-24
↑ Шкала оцінки симптомів хронічного простатиту NIH-CPSI. Архів оригіналу за 4 березня 2013. Процитовано 5 травня 2012.
↑ Урологія. національне керівництво. Під ред. Лопаткіна Н. А.-Москва.-«ГЕОТАР-Медіа».-2011. — 1024с. — ISBN 978-5-9704-1990-8.

Література

Малков А. Л., Савич В. В., Титяев И. И. и др. Опыт лечения простатолитиаза // Андрология и генитальная хирургия. — 2006. -№ 2. — С .35-36.
Простатит. Под ред. П. А. Щеплева. — 2-е изд. — М.: МЕДпресс-информ, 2011. — 224 с. — ISBN 987-5-98322-694-4.
Стецишин Р. В., Щукин Д. В., Мегера В. В., Середа Г. И. Камни простаты. Современные лечебно-диагностические подходы. В кн.: Здоровье мужчины. Материалы трудов XII научно-практической конференции урологов и сексопатологов с международным и межрегионарным участием. Под ред. А. С. Переверзева и В. В. Кришталя, Харьков. — 2004 — С.269-274.
Судариков И. В. Камни предстательной железы //Здоровье мужчины. — 2002. — № 1. — С. 22-24.
Урология. Национальное руководство. Под ред. Лопаткина Н. А.- Москва.- «ГЭОТАР-Медиа».- 2011. — 1024 с. — ISBN 978-5-9704-1990-8.
Юнда И. Ф. Простатиты. — К. Здоров’я, 1987. — 192 с.