З 2000 року — актриса Малого драматичного театру — Театру Європи. Одна з провідних актрис нового покоління трупи Льва Додіна. Популярність і визнання в Росії та світі отримала завдяки яскравим акторським роботам у виставах за п'єсами А. П. Чехова. Перший гучний успіх прийшов до акторки після виконання ролі Соні у виставі Льва Додіна «Дядя Ваня». «…Прекрасна Соня: прості, продумані інтонації, прямота, деяка суворість, ніякої солодощі і піднятих до неба очей… Ця Соня проста й горда. Давно ми не бачили тут таких чарівних молодих актрис».
У 2007 році після гастролей Малого драматичного театру в Сіднеї з виставою «Дядя Ваня» Олена Калініна номінувалася на вищу національну театральну нагороду Австралії. Наступною помітною роботою в театрі стала роль Гітель у виставі театру Притулок Комедіанта «Двоє на гойдалках» за п'єсою В. Гібсона. «По-тиціановськи рудокудра Олена Калініна (учениця Фільштинського і одна з висхідних зірок додинського МДТ) грає Гітель зразком невикорінної жертовності, істотою поетичною головним чином, прозовою в дрібницях і зворушливою у своїй лагідній війні за любов», — писала газета Коммерсантъ[2] . Партнером актриси в цій роботі став артист Д. Воробйов.
У 2005 році їх дует був визнаний найкращим акторським ансамблем в Санкт-Петербурзі і удостоєний премії «Золотий софіт».
У 2010 році Олена Калініна зіграла Машу в додинських «Трьох сестрах». Її трактування образу чеховської Маші стало справжньою подією, перевернувши уявлення про цю ролі в чеховській п'єсі[3].
«Прекрасна Олена Калініна»[4], — писали про гру Калініної в ролі Маші в Росії. На гастролях у Парижі критика була ще більш емоційна: «Маша? Ах, Маша Олени Калініної… Це палка, кипуча, істинно російська душа… Глядач починає відчувати близькість з кожним з них в цьому спектаклі, який стає все хвилююче по мірі того, як мрії руйнуються одна за одною, а в кінці лунає божевільний, дикий крик Маші при вигляді від'їзду Вершиніна, з ким вона хоча б пізнала любов. Якщо і в цей момент у вас не йокнеться в грудях, і ви не заклякнете в кріслі, то театр явно не для вас»[5].
У лютому 2013 року зіграла головну жіночу роль в новому спектаклі Льва Додіна «Ворог народу» за п'єсою Генріка Ібсена. У соціально-політичній трактування п'єси режисером роль дружини лікаря Стокмана була серйозно скорочена, загальний малюнок мізансцен змусив актрису значну частину дії перебувати спиною до залу. Незвичні умови змусили шукати нові засоби виразності. Актрисі довелося змінити звичну манеру гри: «Мовчазна Катрін з півслова розуміє чоловіка і вміє одним поглядом висловити ставлення до подій. Незвично стримано веде цю роль палка Олена Калініна, лише зрідка дозволяючи собі іронічну репліку або різкий жест»[6], — писала у своїй рецензії на виставу авторитетний театральний критик Є. С. Алексєєва. Актриса зуміла вибудувати образ, що запам'ятовується, що став невід'ємною частиною акторського ансамблю постановки: «Точна робота Олени Калініної (дружина Стокмана)… Актриса внутрішньо проживає кожну мить, за яким читається її життя: дружини, створює не тільки сімейний затишок, але яка є опорою сім'ї»[7], — зазначав рецензент «Незалежної газети».
У 2014 році О. Калініна різко змінює свою кар'єру. Вона залишила трупу Малого драматичного театру (МДТ). Актриса бере активну участь у театральних проектах режисера Андрія Жолдака. Обидві вистави Жолдака, поставлені в 2013—2015 роках у Санкт-Петербурзі, — за її участі. У 2015 за головну роль у спектаклі «Мадам Боварі» актриса номінувалася на Національну премію «Золота маска»[8]. Влітку того ж року в БДТ імені Г. О. Товстоногова відбулася прем'єра вистави «Zholdak Dreams» за мотивами п'єси К. Гольдоні «Слуга двох панів», де О. Калініна зіграла роль Беатріче.
Особисте життя
Живе в Санкт-Петербурзі. Чоловік — артист Малого драматичного театру — Театру Європи Павло Грязнов.
Є син Ярослав.
Театральні роботи
Малий драматичний театр — Театр Європи
2002 Галя — «Московський хор» Л.Петрушевської. Режисер Ігор Коняєв
2002 Сірник Пробкіна — alter ego — «Клаустрофобія» Сценічна композиція за творами Володимира Сорокіна, Венедикта Єрофєєва, Людмили Улицької і Марка Харитонова. Постановка Л. А. Додіна
Лауреат Вищої петербурзької театральної премії «Золотий софіт» (2003). Спеціальний приз журі за виконання ролі Соні у виставі «Дядя Ваня»
Лауреат Вищої петербурзької театральної премії «Золотий софіт» (2005). В номінації «Найкращий акторський ансамбль» (вистава «Двоє на гойдалках», театр " Притулок комедіанта)[9]
Диплом кінофоруму «Золотий Витязь» (2005). За найкращу головну жіночу роль (Сіма) кінокартина Червоне небо. Чорний сніг.
Лауреат XII російського кінофестивалю «Література і кіно» (2006). Найкраща жіноча роль (Сіма) кінофільм Червоне небо. Чорний сніг
Лауреат незалежної молодіжної премії «Тріумф»(2008). За найвищі досягнення в галузі культури та мистецтва[10]
Приз глядацьких симпатій — 2010 Санкт-Петербурзького товариства «Театрал». За виконання ролі Маші у виставі «Три сестри».
Фільмографія
2004 — Червоне небо. Чорний сніг — Сіма Краєва — головна роль; реж. В. Г. Городніков. (Диплом "кінофоруму « Золотий Витязь» за найкращу головну жіночу роль 2005 р. Приз за найкращу жіночу роль на кінофестивалі в м. Гатчина 2006 р.)
↑"Маша (Олена Калініна) — новий погляд на цей образ, який став хрестоматійним після трактування Ольги Леонардівни Кніппер-Чехової. У Маші — Калініної немає навмисної, запрограмованої таємниці, яку культивують в собі багато виконавиці цієї ролі. Вона весела, і свист у неї пустотливий. Недарма вони пересвистуються з Іриною. Її еволюція починається не відразу, але відбувається з подвоєною силою. Її не можна назвати щасливою жінкою, але доброта чоловіка майже примирила її з долею. Загнаний всередину темперамент пробуджується в міру спілкування з Вершиніним. Вона усвідомлює, наскільки нещасний її шлюб з Кулигіним. Вона, як гребля, що прорвалася, дає волю своїм почуттям — це пік не тільки її життя, її долі. Потужна емоція, яку вона вихлюпнула при прощенні з Вершиніним, здається, увібрала всі нездійснені надії на щастя і її сестер ", — писала про виконання цієї ролі доктор мистецтвознавства, театрознавець Галина Коваленко в рецензії на спектакль (« АБИ ЛЕТІЛИ…» (" ТРИ СЕСТРИ "У МАЛОМУ ДРАМАТИЧНОМУ ТЕАТРІ) // журнал Планета Красота. 2010. № 11-12. С.52-54).
