Йозеф Пецваль

Йозеф Пецваль
нім. Josef Petzval
Ім'я при народженнінім. Josef Maximilian Petzval
Народився6 січня 1807(1807-01-06)[1][2][…]
Списька Бела, Кежмарок, Пряшівський край, Словаччина
Помер17 вересня 1891(1891-09-17)[2][4][…] (84 роки)
Відень, Австро-Угорщина
ПохованняВіденський центральний цвинтар
Країна Угорщина
Діяльністьфізик, математик, lens designer, винахідник
Alma materБудапештський університет (1928)
Ján Francisci-Rimavský Gymnasiumd
ЗакладВіденський університет
Науковий ступіньдокторський ступінь
Аспіранти, докторантиJohannes Frischaufd[6]
František Josef Studničkad[6]
ЧленствоУгорська академія наук
Австрійська академія наук
Брати, сестриOttó Petzvald
CMNS: Йозеф Пецваль у Вікісховищі
Оптична схема об'єктива Пецваля

Йозеф (Йожеф) Пецваль (угор. Josef Maximilian Petzval; 1807–1891) — словацький[7] математик, фізик і винахідник, широко відомий за його роботи з оптики; член Австрійської академії наук з 1849 року. Удостоєний низки іноземних нагород.[8]

Вважається одним з основоположників геометричної оптики, сучасної фотографії та кінематографії. Серед його винаходів — «портретний» об'єктив Пецваля і театральний бінокль, які використовуються і сьогодні.[9]

Походження

Його називають словацьким фізиком/математиком[10][11][12], деякі джерела не згадують його національність[13][14][15] або згадують його як "уродженця Спішу"[16]. Деінде він вказаний як австрійський математик[17].

Про його походження відомо, що "батько Пецваля, Ян Фрідріх, походив із села Лоденіце в Моравії; спочатку він писав Пецівал, і навіть є запис, що він був "Bohemus" і що він походив з "aus Mahren".[18] Однак, сім'я була принаймні частково германізована в Спіші[18].

Питання національності Пецваля та його привласнення висвітлює стаття[19], в якій стверджується, що чеський фізик Віктор Тейслер вважав його словаком. Перший біограф Пецваля, Лайош Емені, пише у книзі "Життя і творчість Йозефа Печваля" (1902), що Печваль вільно володів німецькою, латинською та французькою мовами, а також "достатньою мірою" англійською та угорською мовами. Однак в угорському перекладі цієї книги під назвою Petzval József élete és érdemei (Будапешт 1906) вже міститься твердження, що Пецваль володів німецькою, латинською та угорською мовами, а також знав англійську та французьку. Юліус Данчо оцінює це так: "Намір перекладача очевидний". В іншому випадку, однак, Емені натякав на відсутність інтересу до Пецвалу в Угорщині; у листі до Міхаеля Грейзінгера від 4 травня 1903 року він прямо скаржився на це: "...чи не тому, що Пецваль не співав патріотичних козацьких пісень?" Йозеф Марія Едер (Geschichte der Photographie, 1932) вважав його німцем, доказів цьому він не надав. В іншій угорській монографії Яноша Сереша (Petzval József : 1807-1891 : a fényképező optika magyar származású feltalálójának mérnöki, professzori és feltalálói működése, 1954) він пише про нього лиш як про угорця. Шандор Майорош у статті "Magyar volt-e Pezval Jószef?", який бере за доказ того, що Пецвал був угорцем, його лист-подяку 1973 року, де він пише "...як вірний син угорської батьківщини", оминаючи той факт, що Печвал називає не свою національність, а свою державу. Під час свого перебування у Відні Пецвал публічно не заявляв про свою словацьку, як і про будь-яку іншу національність, отож він не був угорцем.

Ондрей Пьосс: "Петцваль був одним з найвидатніших вчених Словаччини у 19 столітті. Про його національність йшлося майже в кожній праці, яка оцінювала його життя і творчість. Навіть сьогодні це питання не можна закрити однозначно"[20].

Біографія

Народився 6 січня 1807 року в місті Спишській-Белі Королівства Угорщина Австрійської імперії. У 1801 році його батько одружився з Зузаною Кройцманн, яка народилася в місті Спишська-Бела. У сім'ї було шестеро дітей. Батько Йозефа працював учителем в євангельській школі в Спішська-Бела, також був органістом і диригентом. Маючи репутацію музиканта, був обдарованим механіком.

Спочатку Йозеф навчався в початковій школі міста Кежмарок і школі міста Подолинець. 1 жовтня 1819 року вступив в середню школу міста Левоча. Був одним з кращих учнів в латинській мові, при цьому відставав в математиці. Але через деякий час ліквідував цей недолік. Після закінчення середньої школи навчався два роки в ліцеї міста Кошиці (з 1823 по 1825 рік). Після закінчення рік пропрацював педагогом у графів Альмашші в Хевеші. З 1826 по 1828 роки навчався в Будапештському університеті в Буді, отримавши диплом інженера в 1828 році. У цьому ж році він вступив на магістратуру університету, ставши ад'юнктом кафедри на фізичному факультеті в 1831 році. З 1828 по 1835 роки одночасно Пецваль працював в якості інженера міського господарства міста Буда. У 1830 році гребля, побудована за його проектом врятувала місто від повені, викликаної Дунаєм. Після отримання докторського ступеня в 1832 році, він викладав як ад'юнкт-професор в університеті, де в 1835 році він був призначений професором з вищої математики. У 1836 році Йозеф Пецваль був запрошений у Віденський університет, де очолив кафедру математики в 1837 році, і працював професором до 1877 року. Крім математики, він займався проблемами механіки, балістики, оптики і акустики.

Вчений жив в покинутому монастирі на горі Каленберг, де заснував власну майстерню по обробці скла, виготовляючи лінзи, які пізніше стали всесвітньо відомими. У 1840 році він сконструював свій знаменитий фотографічний об'єктив. А в 1845 році у Пецваля стався конфлікт з підприємцем Петером Вільгельмом Фрідріхом фон Фогтлендером (Peter Wilhelm Friedrich von Voigtländer (1812—1878)) про те, хто має право випускати ці об'єктиви. У 1859 році будинок вченого був зламаний, а його рукописи — результат багатьох років досліджень — були знищені. Відновлення документів не було можливим, і його видатний рукопис з оптики був назавжди втрачений. З цього моменту Йозеф Пецваль зайнявся акустикою і став віддалятися від суспільства. Його спільне з виробником оптики Карлом Діцлером (нім. Carl Dietzler) підприємство провалилось (не без участі Фогтлендера) в 1862 році, а сам Діцлер помер в 1872 році.

У 1869 році Пецваль одружився зі своєю хатньою робітницею, але вона померла чотири роки по тому. У 1877 році він припинив читання лекцій, пішов у монастир на Каленберг і став відлюдником — триваюча полеміка з Фогтлендером, втрата рукописів і невдачі в бізнесі зробили свою справу.

До кінця життя виявився в скрутному становищі і був майже забутий. Був похований на Центральному кладовищі Відня .[21]

Пам'ять

Пам'ятна дошка в Спішська-Бела
  • У Спішська-Бела в будинку, де народився вчений, є Музей історії фотографії і кінематографії імені Йозефа Пецваля, що є частиною Словацького технічного музею в Кошицях.
  • Його ім'ям названо кратер на зворотному боці Місяця.
  • Також його ім'ям названа мала планета, відкрита в 1980 році (3716 Petzval, 1980 TG).
  • У 1928 році Австрійська рада з освіти заснувала Petzval Medal, яка вручається за особливі досягнення в області наукової фотографії.
  • В Словаччині, Австрії та Угорщині є вулиці, названі на честь Йозефа Пецваля.
  • У 2013 році ломографічне суспільство за допомогою сервісу добровільних пожертвувань Kickstarter зібрало 1,3 мільйони доларів на випуск сучасної версії об'єктива «New Petzval 2,2 / 85» для 35-мм фотокамер.

Примітки

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  3. ↑ Find a Grave — 1996.
  4. ↑ verschiedene Autoren Neue Deutsche Biographie — Historische Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften, 1953. — doi:10.1163/9789004337862_LGBO_COM_140215
  5. ↑ https://archive.org/details/bub_gb_bORAAAAAYAAJ/page/n409
  6. ↑ а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  7. ↑ див. нижче про "Походження"
  8. ↑ Józeph Miksa Petzval [Архівовано 15 квітня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
  9. ↑ ПЕТЦВАЛЬ Йожеф. Архів оригіналу за 15 квітня 2019. Процитовано 15 квітня 2019.
  10. ↑ Petzval, Jozef Maximilián. Pyramída (Bratislava: Slovenský ústredný výbor Socialistickej akadémie ČSSR vo Vydavateľstve Obzor), december 1982, roč. XII, čís. 138, s. 4394. ISSN 0231-9047
  11. ↑ Petzval, Jozef. In: Malá československá encyklopedie. 1. vyd. Zväzok IV. Praha: Academia. с. 873.
  12. ↑ Petzval, Jozef (1993). In: Malá slovenská encyklopédia. 1. vyd. Bratislava: Goldpress Publishers. с. 546. ISBN 80-85584-12-3.
  13. ↑ Petzval, Jozef (1980). In: Encyklopédia Slovenska. 1. vyd. Zväzok IV N – Q. Bratislava: Veda. с. 318.
  14. ↑ Petzval, Jozef (1987). In: Malá encyklopédia Slovenska A – Ž. 1. vyd. Bratislava: Veda. с. 382.
  15. ↑ PECVAL, Jozef (1990). In: Slovenský biografický slovník : od roku 833 do roku 1990. Zväzok IV M – Q. Martin: Matica slovenská. с. 425—426. ISBN 80-7090-070-9.
  16. ↑ Slovenska, Dejiny (1992). Ed. Samuel Cambel. Vyd. 1. Zväzok III : (od roku 1848 do konca 19. storočia). Bratislava: Veda. с. 831. ISBN 80-224-0078-5.
  17. ↑ Petzval, Joseph (2003). In: Brockhaus – die Enzyklopädie Digital. Mannheim: Bibliographisches Institut & F.A. Brockhau,. ISBN 3-7653-9377-0.
  18. ↑ а б TIBENSKÝ, Ján (1979). Dejiny vedy a techniky na Slovensku. 1. vyd. Martin: Osveta. с. 197.
  19. ↑ DANČO, Július. K pôvodu Jozefa M. Petzvala. Dějiny věd a techniky (Praha: Československá společnost pro dějiny věd a techniky v nakl. Academia), 1972, roč. 5, čís. 3, s. 165 – 168. ISSN 0300-4414.
  20. ↑ PÖSS, Ondrej. Jozef Maximilián Petzval. In: TIBENSKÝ, Ján, a kol. Priekopníci vedy a techniky na Slovensku. 1. vyd. Zväzok 2. Bratislava : Obzor, 1988. 1008 s. S. 407 – 413.
  21. ↑ Josef Petzval [Архівовано 7 жовтня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)

Посилання