Відзначився в боях за Київ. 5 листопада1943 року, танки «Т-34» його роти з автоматниками танкового батальйону, наступали вздовж Житомирського шосе і до 16 години вийшли до заводу «Більшовик». Танки «Соколово», «Яношік» і «Лідіце» обійшли завод. За передніми танками йшла «тридцятьчетвірка» Й. Буршика — «Жижка». Перед самим заводом до «Жижки» підбігли двоє дівчат і повідомили, що територія заводу зайнята гітлерівцями, і показали замасковану вогневу позицію батареї противника. Декількома влучними пострілами танкових гармат протитанкова батарея ворога була знищена. Танк «Жижка» командира роти Й. Буршика розбив ворота заводу, знищив ворожий бронетранспортер з боєприпасами, а танки роти «Лідіце», «Яношік» і «Соколово» блокували завод зовні, автоматники ротмістра Бернарда Бражина зайняли всі заводські об'єкти.
У наступні роки Йозеф Буршик воював під Білою Церквою, Жашковом. У складі створеного весною 1944 року 1-го Чехословацького армійського корпусу він брав участь в Карпатсько-Дуклінській операції військ 1-го Українського фронту, воював у Словаччині та Моравії до повного вигнання німців та окупації Чехословаччини радянськими військами. Капітан Й. Буршик закінчив війну на посаді командира 2-го танкового батальйону 1-ї Чехословацької танкової бригади.
У 1949 році Й. Буршик був засуджений на 10 років з політичних мотивів. Потрапивши в госпіталь з важкою формою туберкульозу, йому вдалося втекти і емігрувати до Великої Британії. Там він пройшов курс лікування, переніс дві операції. За особистим побажанням королеви Єлизавети II Буршику було даровано громадянство Великої Британії, від якого він відмовився. Оцінивши цей благородний вчинок, королева наділила Й. Буршика всіма правами громадянина Сполученого Королівства.
