Йогансен Алла Вікентіївна

Йогансен Алла Вікентіївна
Народилася14 грудня 1901(1901-12-14)
Харків, Російська імперія
Померла27 квітня 1993(1993-04-27) (91 рік)
Мюнхен, Німеччина
Національністьукраїнка
Діяльністьхудожниця, графічна дизайнерка, скульпторка, письменниця, поетеса, перекладачка
Alma materХарківська державна академія дизайну та мистецтв (1929)
ВчителіПадалка Іван Іванович

Алла Вікентіївна Гербурт-Гейбович, у шлюбі Йогансен (14 (27) грудня 1901, Харків, Україна — 27 квітня 1993, Мюнхен, Німеччина) — українська художниця (живописиця, графік, ілюстраторка), скульпторка, письменниця, поетка, перекладачка та вчителька. Діячка української діаспори в США, виконувала роботи на тему Голодомору в Україні (1932—1933).

Біографія

Народилася у сім'ї українського дворянина Вікентія Фоміча Гербург-Гейбовича, статського радника, ад'юнкт-професора Харківського технологічного інституту.

У 1929 році закінчила Харківський художній інститут. Навчалася у Івана Падалки.

З 1930-х років — активна учасниця літературно-мистецького життя у Харкові. Мешкала у відомому харківському будинку «Слово».

Була у шлюбі з українським письменником Майком Йогансеном. У 1923 році народила сина (Гай Михайлович Йогансен). у 1935 розлучилися.

У шлюбі з художником Михайлом Бойчуком народила в 1935 році в Харкові доньку Ганну, у майбутньому — журналістку Радіо Свобода. Онуки (діти Ганни) — Галина (р.р.1967) та Максим (р.р.1969)[1].

Восени 1938, рятуючись від репресій, поїхала з дітьми з Києва до Москви (де тимчасово жила у В. Дражевської), а потім до Московської області[1]. Працювала вчителькою малювання та каліграфії у педагогічному училищі, шила костюми та оформляла декорації для місцевих театрів. Після початку Другої світової війни 1941 року повернулася спочатку до Житомира, де набула статусу «фольксдойче», потім до Києва, а восени 1943 року емігрувала до Німеччини (Мюнхен) разом з донькою Ганною, сином Гаєм та сім'ями своїх давніх подруг, літературознавиці Любові та художниці Віри Дражевських. На еміграції вчителювала в українських гімназіях Мюнхена (1951—1964)[1].

Співпрацювала з Демократичним об'єднанням колишніх українських репресованих, була членом Об'єднання українок, Спілки художників Мюнхена та Південної Баварії (1973)[2].

Похована на Цвинтарі Святого Андрія в Саут-Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі, США .

Творчість

Дитяча художниця та дитяча письменниця. Авторка повістей та оповідань для дітей та підлітків.

Художниця, авторка натюрмортів, листівок, скульптурних композицій. Ілюстраторка.

Вибрані літературні твори

  • «Гнатові пригоди» (1927),
  • «Штани капітана Вілза» (1928),
  • «Сагібова подяка» (1929),
  • «Китайські рибки» (1929),
  • «Вирізалочка» (Дитвидав, 1935),
  • «Задачі-забавки» (Харків ; Одеса: Дитвидав, 1934),
  • «Розфарбуй» (Одеса: Дитвидав, 1935)

Вибрані мальовничі роботи

Література

  • Ременяка О. Поштові янголи Алли Гербурт-Йогансен. На чужині // Художня культура. Актуальні проблеми. Вип. 17. Ч. 1. 2021, с. 131—142.
  • Ременяка О. «Я не трачу надії, що будемо разом…» Листи до Алли Гербурт-Йогансен (Майк Йогансен, Михайло Бойчук) // Художня культура. Актуальні проблеми. Вип. 17. Ч. 1. 2021, с. 65-83.

Посилання

Примітки

  1. а б в Громенко, Сергій (9 жовтня 2022). «Вона бачила в цьому свій обов’язок перед Україною»: пам’яті ведучої Радіо Свобода Ганни Бойчук-Щепко. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 21 травня 2023.
  2. Березюк, Т. І. (2011). Йогансен Алла Вікентіївна (Ukrainian) . Т. 11. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.