Йован Жуйович

Йован Жуйович
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився18 жовтня 1856(1856-10-18)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брусниця[d], Князівство Сербія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер19 липня 1936(1936-07-19)[1] (79 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Белград, Королівство Югославія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняНовий цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Королівство Югославія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьантрополог, політик, геолог, дипломат, мінералог, палеонтолог, педагог Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьантропологія[2], палеоантропологія[2], геологія[2] і політика[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдякимінералогія Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materфакультет філософії Белградського університетуd Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор наук
Знання мовсербська[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладБелградський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСербська академія наук і мистецтв і Сербське вчене товариствоd Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаміністр закордонних справ Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Білого орла орден Святого Сави Кавалер ордена Почесного легіону орден «За громадянські заслуги»

Йован Жуйович (серб. Јован Жујовић; 18 жовтня 1856(18561018), Брусниця, Князівство Сербія (нині громада Горні-Мілановац, Моравицький округ, Сербія) — 19 липня 1936, Белград, Королівство Югославія) — сербський політичний та державний діяч, сенатор, дипломат, вчений, геолог, мінералог і палеонтолог, педагог, професор, ректор Белградської вищої школи (нині Белградський університет) (1896—1897). Президент Сербської королівської академії наук і мистецтв (1915—1921).

Біографія

Закінчив факультет філософії Белградської вищої школи (нині Белградський університет), пізніше вивчав антропологію в Парижі. Повернувшись у країну, отримав посаду на кафедрі мінералогії у Вищій школі Белграда, в 1883 році став професором. Ректор Белградської вищої школи (1896—1897).

Проводив дослідження в галузі геології, палеонтології та антропології Сербії. У 1880—1900 роках підготував першу геологічну карту Сербії. Автор основних підручників з геології Сербії.

Заснував Геологічний інститут при Белградській вищій школі (нині Белградський університет) (1889).

Того ж року заснував перший геологічний журнал у країні «Геологічний аналіз Балканського півострова», в 1891 році став засновником Сербського геологічного товариства природи в Белграді. Один із засновників Музею сербської землі. Колекція Й. Жуйовича стала основою для створення цього музею (нині Музей природи в Белграді).

Один із засновників у 1887 році Королівської академії наук і мистецтв Сербії. Президент Сербської королівської академії наук і мистецтв (1915—1921).

Із 1901 року брав участь у політичній діяльності. Був обраний в Сенат (1901). Призначений міністром освіти у справах конфесій (із 16 травня по 30 липня 1905 і з 11 жовтня 1909 по 12 вересня 1910). Міністр закордонних справ Сербії (із 30 липня по 2 грудня 1905).

Під час Першої світової війни як спеціальний посланник перебував у Парижі з місією організації шкіл для сербських біженців та збору допомоги.

Й. Жуйович був членом Югославської академії наук (із 1886), Угорського геологічного товариства (із 1886), Київського природничо-наукового товариства (із 1887) та Угорської академії наук (із 1894).

Нагороди

  • орден Святого Сави 1 та 3 ступенів,
  • Орден Білого орла (Сербія) 4 ступеня,
  • Хрест Милосердя (Королівство Сербія),
  • Кавалер Ордена Почесного легіону,
  • Орден «За цивільні заслуги» (Болгарія).

У його честь названі деякі[які?] скам'янілості. Входить до сотні найвизначніших сербів.

Вибрана бібліографія

  • Geologische Uebersicht des Koenigreiches Serbien, 1886, Відень;
  • Петрографска минералогија, 1887;
  • Петрографија -{I-III}-, 1889, 1895;
  • Основи за геологију Краљевине Србије, 1889;
  • Sur les roches éruptives de la Serbie, 1893, Париж;
  • Sur les terrains sédimentaires de la Serbie-, 1893, Париж;
  • Геологија Србије. 2 т., 1893, 1900;
  • Геолошка грађа околине села Бољетина, 1921;
  • Поуке з геологије, 1922;
  • Општа геологија, 1923;
  • Les roches eruptives de la Serbie, 1924;
  • Постање земље і наше домовине. 2 т., 1927, 1929;
  • Снабдевање села приводом. Извори і бунари, 1931.

Примітки

  1. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  3. CONOR.Sl

Посилання

  • Біографія(серб.)